У 50-х і на початку 60-х Бо Діддлі випустив у світ всього лише кілька хітів, але як співав сам музикант, «You can't judge a book by its cover» - «Ти не можеш судити про книгу по її обкладинці». І дійсно, його заслуга в світі музики набагато більша за просте клепанння шлягерів - адже Діддлі винайшов своєрідний біт: бом, ба-бом-бом, бом-бом, що і став однією з основ рок-н-ролу.

Згодом цей ритм зкопіювали багато відомих виконавців, такі як Джонні Отіс, Брюс Спрінгстін, U-2, Бадді Холлі, «Who» та інші. Ота Еллас Бейтс народився на берегах Міссісіпі у грудні 28-го. Пізніше він став Еллас МакДеніеелом, успадкувавши прізвище названої матері, а коли почав серйозно займатися музикою, узяв собі сценічне ім'я «Бо Діддлі».

За однією з версій цей псевдонім походив від сленгового аналога «nothing at all» або «he ain't bo diddley», що перекладається як «зовсім нічого» а по іншій таке прізвисько артист отримав на честь однострунного африканського інструменту "Діддлібо".

У середині 30-х років хлопчисько разом зі своєю родиною переїжджають до Чикаго, де починає вчитися грати на скрипці. Займається він сумлінно, але з цієї «правильної» доріжки зіштовхує його сестра, яка подарувала на Різдво гітару. Коли ж почув Бо, Джона Лі Хукера, а це дин із найвідоміших представників дельта блюзу, він остаточно змінює орієнтири, і після закінчення школи збирає гурт «The Hipsters». Досить довго вони виступають на вулицях Чикаго і в кращому випадку в невеликих клубах. З

рештою Бо отримує шанс записати кілька пісень, які негайно відправляє на адресу різних лейблів. Пішла серія відмов, але в 55-му брати Чезз погоджуються взяти музиканта на свою дочірню фірму «Checkers». Перший же сингл, «I'm a man», являв собою двостороннього монстра. Якщо перша його частина була просякнута футуристичним гітарним тремоло, то бі-сайд представляв замішаний на блюзовій основі рок-н-рол. Платівка відразу ж вистрибнула на вершину ритм-енд-блюзових чартів. Бо Дідлі стає одним з найоригінальніших відкриттів у американській музиці.

Популярність Діддлі підігрівалася його незвичайним сценічним іміджем - адже він виступав з квадратною гітарою, що подібна на коробку від сигарок. Крім того, музикант один з перших, хто почав використовувати дисторшн, надихнувши на майбутні дослідження цього ефекту гітаристів типу Хендрікса. У 55-му Бо очолив національний тур «Diddley Daddy» і восени того ж року став першим чорношкірим артистом, котрий з'явився на шоу Еда Саллівана.

У 58-му вийшов перший повнометражний альбом Бо, він так і називався, «Bo Diddley», а на наступний рік Діддлі видав свій найвідоміший хіт, "Say man". На початку 60-х Бо перебирається до Вашингтона, там створює власну студію, а близькість до Білого Дому дозволяє йому з'являтися на приватних вечірках у Джона Кеннеді.

З середини 60-х Бо починає робити спільні записи з іншими артистами, і таким чином на світ з'явилися платівки «Two great guitars» з Чаком Беррі, «Super blues» з Мадді Уотерсом і Літтл Уолтером, «Super super blues band» з Мадді Уотерсом і Хауліном Вулфом.

Тим часом виконавці на кшталт "Yardbirds", "Rolling stones", і "Quicksilver messenger service" взяли пісні з репертуару Бо на власне озброєння.

У 74-му Діддлі припиняє співпрацю з «Chess» і починає працювати з іншими фірмами грамзапису. Кінець 70-х. Творча активність музиканта дещо знижується, однак він продовжує залишатися в рок-н-рольному строю, даючи приклад підростаючому поколінню.

У 87 році заслуги Бо Діддлі відзначені введенням його в Зал Слави Рок-н-Роллу. І хоча останнім часом студійні роботи Бо виходять значно рідше, гастрольна діяльність артиста не припиняється. Підтвердженням тому може служити широкомасштабне світове турне, проведене музикантом в 2005 році з приводу 50-річчя його творчої кар'єри!

Музика - це акустичний склад, що викликає апетит до життя. Смакуй найкращим! Живи наповну!