Квітка Цісик: “Я була страшно зворушена і всюди плакала…” (ЕКСКЛЮЗИВ)

Донедавна вважалось, що єдиним інтерв’ю з легендарною співачкою Квіткою Цісик, яке збереглось до теперішього часу, є відео матеріал, записаний Олександром  Горностаєм у 1992 році. Було відомо про ще одне інтерв’ю,  яке, будучи в Америці, записав на диктофон для Національного радіо на початку 1991 р. український музикант —  Кирило Стеценко. Довгий час цей запис вважався загубленим у фондах радіо. Проте, Стеценку в домашніх архівах вдалось віднайти цей, без перебільшення унікальний запис та оцифрувати його. Задля цієї розмови Кирило біг через весь Мангеттен до однієї з найкращих студій звукозапису, що належала чоловіку Квітки —  Едварду Раковічу. Позавчора тут працювали Шон Леннон і Йоко Оно над кліпом Give Peace a Chance. Під час розмови Квітки з інтерв’юером на руках у співачки вигукує її тримісячний син — Едвард-Володимир, названий на честь батька. На рідкісному записі чути щирий голос Квітки, її українсько-американську говірку. Отож, до вашої уваги нові і цікаві факти з життя Квітки прямою мовою, що подається з незначними скороченнями.

ПРО УКРАЇНУ

Я була з мамою в Україні, 8 чи 9 літ тому (1983 року- авт.). Там було дуже інакше, ніж тепер. Було дуже цікаво, бо ми були в соборі Св. Юри у Львові, де моя бабця і дядьо взяли шлюб. Коли вуйко мій вродився, то там  було і хрещення. Дуже гарна історія нашої родини. І всі тоді мені казали, що як гарно, що ти з мамкою їдеш, бо татка мого вже не стало. Мені тоді всі казали, що я буду така підпора мамі в мандрівці, що мамці може буде прикро поїхати назад, побачити ті місця, де вона з татком ходили, жили, зустрічалися. Ми пішли до церкви Св. Юри і там люди співали. Я так плакала в церкві, тому що моя мама була страшно щаслива, що могла повернутися. Я була страшно зворушена і всюди плакала, бо то є місто, де був мій тато, моя мама, моя бабця. Я тільки очима пам’ятаю ті місця. Дуже багато маю родини в Україні. Але є моя тітка Віра, що мешкає у Львові, є ще такі Цісики, які мешкають в Коломиї. То велика родина була. Всім моїм посилаю привіт і любов свою.

ПРО ПЛАТІВКУ

Більше року тому вийшла моя плита «Квітка. Два кольори». Я намагалась дуже гарно її підготувати і видати. Ми дуже задоволені нею. Це мій чоловік, звукорежисер — Едвард Раковіч допоміг із записом. Ми планували і працювали над плитою дуже довго, всі пісні були перед тим аранжовані. Ми ходили до студії впродовж трьох місяців. Я разом з оркестром співала у великій кімнаті. Деякі інструменти додали пізніше. Ми це все змішували, тому вийшло так довго. Мій чоловік — перфекціоніст, він хотів, щоб то страшно добре звучало, досконало, тому він над тим дуже довго працював. Я з мамцьою і сестрою вибирали пісні для плити. Сестра грає на фортепіані у 4 піснях на платівці. Ми просто пару тижнів сиділи разом. Шукали і переслуховували різні пісні. Вибрали цілу купу того, що нам подобалось. Потім ми сіли з аранжувальником Джеком Кортнером і він вибрав з усього те, що йому здавалося найбільш цікаво музично. Джек допомагав робити і перший альбом.

Обкладинка альбому “Два кольори”, 1989.

ПРО УЛЮБЛЕНІ ПІСНІ

Я хотіла зберегти ту пісню «Чуєш, брате мій». Дуже хотіла її мати в записі. Деякі українці тут, в Америці, не погоджувались з тим, що я ту пісню хочу включити в альбом, бо вона є сумна. Ми співаємо її зазвичай на похоронах. Сумна пісня, але гарна пісня. Мені здається, що в такий час, коли не знати, що діється в цім світі, то є важлива композиція. Записувала її в липні 89-го, тоді ще нічого не зачалось на Україні діятись.

Я була пластунка і ми в Пласті співали таку пісню «Сіріли у сумерку» («При ватрі»), вона була також наша улюблена. Це вже тут написана, здається, в Америці. Тому її хотіла теж мати в записі.

Пластовий ансамбль “Соловейки” виступає під час 20-ліття Нью-Йоркського Пласту. Квітка сидить крайня праворуч, 1969 р.

«Черемшина», «Два кольори», «Я піду в далекі гори»» — теж мої улюблені. Щодо останньої пісні, то я її спочатку почула в швидкому темпі. Мені дуже сподобалася. Я тоді сказала Джеку Кортнеру про неї. Він запропонував її зробити набагато повільнішою. Дуже цікава вийшла.

«О верше, мій верше» — це улюблена пісня моєї бабці. Коли ми скінчили працювати над цією піснею, а це ми з великим складом скрипалів грали в кімнаті, то я дуже боялася, що не зможу її заспівати без плачу, що я не зможу скінчити. Всі сидять, а як я ту пісню можу заспівати і не розплакатись? Але вдалося мені. Вона дуже зворушлива.

Квітка грає під аконемент фортепіано. За клавіші відповідає рідна сестра – Марія.

ПРО УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ

Ви знаєте, я вже дуже довго працюю в американській музиці в Нью-Йорку. Всі ми в Америці чи в Канаді (поза Україною), всі ми хочемо щось зробити. Хоч я тут уроджена, мої родичі зі Львова, моя родина і я почуваємось українцями. Я є в Америці, але українка. Всі ми шукаємо, що би ми могли зробити, якби могли зробити. Я мала власне ту ідею, що нічого не можу зробити, але можу спробувати українську пісню післати в світ. Щоб люди почули, щоб люди знали! І тут в Америці, щоб музичні, свідомі люди знали, що то є українська пісня! Хоч є і багато красивих українських плит. Я не одинока. Але я хотіла на найвищому рівні. То є мій фах. Я маю нагоду то зробити. Це хороший час написати таке, що ми — українці поза Україною, про наших українців не забули. І що ми всі думаємо про вас, і не знаємо просто що робити, щоб помогти, але наша любов і наше серце є з вами. Всі ми тут, поза Україною, маємо надію, що колись можна буде туди поїхати, коли Україна буде вільна і сильна.

Родина Квітки: з лівого боку, стоять: двоюріднa сестрa Христина Лев, ріднa сестра Марія Цісик, вуйко Василь Лев (брат Іванни Цісик), Квіткa Цісик, двоюріднa сестрa Олеся Лев, мати Іванна Цісик, двоюріднa сестрa Мая Лев. Сидять: зліва, дочки Марії Цісик Саманта і Леся, бабуся Софія (Нагірнa) Лев і професор д-р Василь Лев.

ПРО ЖИТТЯ В АМЕРИЦІ

Я себе називаю студійною співачкою. Співаю на телевізії, на радіо, я наспівую рекламу на різні продукти, скажімо: літаки, парфуми, туалетний папір чи дитячі забавки, тобто все, що рекламують по телевізору, радіо. Я також співаю на платівках для других американських артистів,наприклад, Карлі Саймон. Також  виступаю на відео для неї. Пері Остін, Квінсі Джонс, Майкл Франкс. На плиті Квінсі Джонса «The Dude» я багато співала. Мусила поїхати до Каліфорнії, щоб співати на тій плиті. На бек-вокалі ще співаю для тих людей. Так я власне живу. Я займаюсь паб-музикою в Америці, співаю в студіях, це мені найближче, то є мій фах. Тому я власне хотіла мати власну плиту.

[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”84929,84930,84931″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]

ПРО ТАТКА

Ще юна Квітка і її тато Володимир Цісик.

Мій татко був скрипаль, він дуже все займався українською музикою. І тут, в Америці, коли мої родичі приїхали до Нью-Йорку, тато заснував український музичний інститут. Він все був дуже зайнятий і зацікавлений українською справою. Дуже багато працював. І я також була скрипачка, вчилась у нього. То був дуже гарний чоловік. Дуже ніжний і добрий. Навчив мене любити музику. Я йому дуже вдячна. Він виступав тут з концертами для наших українців у різних академіях, його просили. Він був як соліст. Грав класичну і українську музику.

ПРО ЧОЛОВІКА

Він уроджений тут також в Америці, я в Нью-Йорку, а він в Нью-Джерсі. Він почав працювати в студії може 12 років тому. Перед тим він мав різні праці. Грав на бубнах. Є така співачка Фібі Снов, він з нею грав в її групі. А потім подумав, що не хоче далі грати на бубнах, а треба робити щось інше. І тоді почав працювати з продюсером Філм Ремов. В той час він мав свою студію і вони почали разом працювати. Вчився бути звукорежисером. І він хотів би побачити, чи це для нього буде добрий фах. І йому дуже подобалось. Після цього почав працювати в різних студіях.

Квітка і Два Едда – син і чоловік.

ПРО СТУДІЮ

Студія має три поверхи. Це студія мого чоловіка, так. Він і Брюс Мерлі – співвласники. Але пан Мерлі пішов у інакшу кар’єру, тому все тепер є чоловіка. 10 років тому вони створили цю студію. Там раніше був склад, вони все там зробили всередині. Мій чоловік все усередині почав оформлювати, всю машинерію, все. Це багато коштувало, бо було багато студій в місті. Велика конкуренція. І вони б не починали це робити, якби не були впевнені, що це буде найкраща студія в Нью-Йорку. Устаткування дороге, гроші вони позичили у банків. Це є великий борг, ще несплачений. Почали працювати і про них пішла слава, про цю студію, що тут хороший звук. Мій чоловік знає, як правильно зробити звук, акустику. Записувалися тут Даяна Рос, Мадонна, Майлз Девіс, Вінтон Марселес, Мішель Каміло, Шон Леннон. Не знаю, чи ви бачили, передвчора Шон почав записувати тут відео проти війни. Шон і Йоко були тут і накручували відео до пісні Give Peace a Chance. Також Вуді Аллен частину свого фільму накрутив тут.

Ед Раковіч під час роботи в студії. Позаду Квітка.

ПРО ГРОШІ

Перша моя платівка, що називається «Квітка. Пісні з України» була дуже дорога. То дуже багато грошей забрало, щоб її накрутити. Коли людина все робить сама, то це дуже довго є. І щоб випустити таку плиту навіть малим тиражем, то треба дуже багато грошей. І тому, власне, це 9 літ тривало, щоб ще одну плиту видати. Тому що я мусила перш за все назбирати трохи грошей і ще треба було отримати кошти за першу плиту. Витрати за першу плиту ще остаточно не покрились, але того досить, щоб була змога випустити другу плиту. Багато людей купують і дають переписувати, це не є легально. Це є інакше, коли нема нагоди купити. Прошу купити, а не переписувати, щоб я могла покрити свої кошти. Якщо ви любите мою музику, якщо ви хочете чути знов і більше її, то потрібно купувати, щоб я могла лиш покрити ті витрати за неї.

ПРО ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ “ЧЕРВОНА РУТА” У 1989 Р.

До нас дзвонили і питали, чи я хотіла б приїхати, і я сказала відразу, що так, що страшно хотіла б приїхати. Але тоді розмова скінчилася. Властиво, я не знаю чому. Ми навіть не почали говорити про грошові справи. Раптом ті люди, що нам це пропонували, перестали з нами говорити. Мені було дуже шкода, бо я дуже хотіла поїхати. Не знаю, що сталося, мені здавалося, що може не буде тоді того фестивалю. Мій чоловік говорив з кимось з їхніх представників. Вони мали зконтактуватися з нашим адвокатом, щоб вирішити легально деякі справи. Мій чоловік боявся, що може я не вернуся, що може це небезпечно мені поїхати. На цьому комунікація з фестивалем скінчилася. І ми навіть про гроші не говорили. Тоді мені було, власне, дуже жаль, бо я хотіла поїхати. А ще було жаль, що люди почули, що я там маю бути. Дехто прийшов, щоб мене почути, а там довідалися, що мене нема. То страшне є, бо не можна так дурити людей, тому це дуже неприємна справа. Не знаю, що сталося, чи хтось настрашився, що ми хотіли через адвоката спілкуватись, чи сама комунікація зломилася.

ПРО СМАКИ

Я люблю слухати музику: джаз, рок, паб, класичну музику. Тому я маю багато кумирів. Як я була маленькою, то любила дуже Джуді Коллінз, я її слухала і Джоні Мітчел. Вони тепер не є аж такі знані, але в той час були. Дуже люблю джазову музику. Морін Маґаван має чудовий голос, чудово співає, має чудову техніку. Вона є паб-співачкою. З класичного боку, бо я вчилася, брала лекції співу, то була така Джон Седерлінг і Беверлі Сіллз. Мені дуже подобається, як вони співали. Я є дуже зацікавлена в Мадонні, вона є цікава особа, вона не є знаменита співачка, але є знаменита бізнесвумен. Вона так вміє себе продати. Тут в Америці дуже важливим є маркетинг. І вона є сильна в цій ділянці. Вона – талант і феноменальна енергія.

Висловлюємо подяку Кирилу Стеценку
за надані записи унікального інтерв’ю.
Фото взяті з офіційного сайту співачки.