Від акварельних фарб – до паростків пшениці. Ікони у різних техніках і стилях презентували майстри декоративно-ужиткового мистецтва Прикарпаття. Спільну виставку присвятили 1030-річчю хрещення Русі. Вишивка нитками і бісером, різьба по дереву, малярство на склі, графіка. І навіть соломоплетіння. Усе це поєднала сакральна тематика.
У такій досі малознаній техніці понад 40 років працює іванофранківець Роман Діда. За цей час він створив близько трьох десятків «солом’яних» картин. Лише одній із них, розповідає, в середньому, присвячує півтора року.
85 сантиметрів у ширину. І понад півтора метра у висоту. Найбільша ікона на виставці сакрального мистецтва вишита руками майстрині Любові Стельмахович. На ній – друге пришестя Ісуса Христа. Два з половиною роки вишивальниця трудилася над своїм наразі головним шедевром. Його, розповідає, створила після 20 років творчого «застою». У кризовий момент життя.
З тих пір Любов Стельмахович створила шість персональних виставок. А нині розділила експозиційний зал із колегами-митцями. У фактурному контрасті та водночас у духовному тандемі із нею виступив заслужений майстер народної творчості України Дмитро Сивак. Його ікони різьблені на дерев’яному «полотні». Та оформлені у візантійському стилі. В іконописі майстер працює майже три десятиліття. І запевняє, це – більше, ніж візуальне мистецтво.
«Збірна» сакральна виставка об’єднала півтора десятка майстрів декоративно-ужиткового мистецтва Прикарпаття.
Ірина Головенко, Мирон Василик. Новини на «Вежі».
Залишити відповідь