У Галицькому районі, а саме в селі Крилос розташований рятівний притулок для поранених та хворих тварин. Мова про Галицький національний природний парк, де функціонує центр реабілітації диких тварин. Сюди потрапляють тільки хворі, або скалічені при різних обставинах, а також молоді тварини, котрі не можуть самотужки добувати їжу і в дикій природі приречені на загибель. Про діяльність такого центру поговорили з директором Галицького національного природного парку – Олегом Гайдуком.
– Чи пам’ятаєте ви, якою була початкова ідея створення парку?
– Cтворення самого парку почалося ще у 2004-му році. Цей процес зайняв більше року. Площа тодішнього лісгоспу була невеликою. Для збереження рідкісних рослин, які знаходилися на території парку, було доцільним його створення. У 2005-му році указом президента на базі Галицького держлісгоспу було створено Національний природний парк, який залишився під контролем Агентства лісових ресурсів, він не перейшов до Міністерства екології. Основні завдання – це збереження природно-заповідного фонду на всій лісовій площі, де знаходяться рідкісні рослини, на території берегів річок, а також на всіх водоймах Галицького району.
– Знаємо, що у вас діє реабілітаційний центр диких тварин. Розкажіть більше про його діяльність.
– Центр реабілітації тварин був створений науковою Радою у 2007 році. Мета – створити сприятливі умови для відновлення та життя поранених, або покинутих тварин.
Будівництво приміщення для лелек з пораненими крилами.
– Як такі тварини потрапляють до центру?
– Люди часто до нас звертаються за допомогою, привозять тварин й з інших областей: з Київської, Херсонської, Одеської та інших. Буває люди вдома утримують тварин неналежним чином, і як наслідок, представники органів правопорядку вилучають цих тварин. Коли звірятко набридає вдома, чи з ним стає складно – господарі звертаються до нас. Привозили нам й вовчицю, єнота, лисеня, куницю та інших. Здебільшого таких звірят випустити у дику природу вже неможливо, бо вони звикли до людей. Саме тому, на базі центру створюємо такі умови, щоб тварини відчували себе, немов у лісі. Для цього ми зробили великі комфортні вольєри. До кожного виду тварин підбираємо індивідуальне «житло». Багато людей приводять до нас скалічених тварин, яких підбирають на дорогах. Таким чином до нас потрапляє багато птахів. Ми допомагаємо тваринці віджити і, коли вона добре себе почуває та готова самостійно про себе піклуватися, – випускаємо у дику природу. Мова про тих, хто не став ще зовсім прирученим до людей.
– Які випадки вас найбільше вразили?
– Був такий випадок два роки назад. По телебаченню побачив сюжет про те, що у селі Зарваниця діти підібрали молодого козлика, який був дуже побитий, замордований собаками. Нам вдалося забрати тварину до центру, тоді він був ледь живий. Козлик прожив у нас два роки, проте вилікувати його було неможливо.
Другий випадок, це ситуація, коли у вуличних фотографів вилучили птахів: орлана-білохвоста, орла-могильника та двох яструбів. Фотографи використовували тварин в якості наживи, коли туристи робили з ними фото.
Пригадую, два роки тому в одному з гірських лісів, у пастку потрапив дикий кіт, дуже рідкісний вид. Директор лісгоспу звернувся до нас із проханням допомогти. Звісно ж ми викликались забрати звіра до себе. Певний час ми утримували кота, навіть знайшли йому пару, привезену з Яремче. З часом, коли обидві тварини добре себе почували, ми випустили їх в горах у Яремче.
Зараз у нас перебуває олень, якого колись підібрали люди у Верховинському районі. Його знайшли зовсім маленьким та самотнім на дорозі. Для нього ми спорудили великий вольєр. А зараз у нього вже є сім’я.
– Скільки людей працює над реабілітацією тварин?
– Спочатку починали робити все на власних засадах. Близько трьох років тому було створено спеціальний сектор, який займається реабілітацією тварин. Лікар-ветеринар, годівники, прибиральники та інші. Зараз ми в процесі створення нового приміщення, у якому можна буде надавати першу допомогу, робимо спеціалізовану кухню та хірургічну кімнату. Зараз за необхідністю ми відвозимо тварин до ветеринарних клінік Івано-Франківська.
– Чому ви займаєтеся цією роботою?
– Хтось же має робити таку справу. Не можна тільки хизуватися красивими тваринами перед туристами, потрібно й турбуватися про добробут живих створінь. Свідомо розумію, що це потрібно для збільшення їхньої популяції та захисту звірів від браконьєрів.
– Яке ваше ставлення до браконьєрства та мисливства? Чи можливо впливати на цю діяльність?
– Ми будемо це змінювати. Якщо діти зараз приходять до нас і спостерігають за скаліченими тваринками, бавляться з ними, то у них вже виробляється любов до живого та бажання допомогти. Вони усвідомлюють, що тварини – це не тільки м’ясо, а й живе створіння. Таким чином і прививається любов до тварин. Думаю, дорослі так само, побувавши в парку мають збагнути, що не можна так нахабно йти до лісу і вбивати.
– Чи плануєте розширювати парк?
– Зараз завершуємо будівництво великого вольєру для ведмедів. До нас активно надходять листи із зоопарків Києва та Одеси з проханням прийняти цих тварин.
Володимир Бучко – заступник директора з наукової роботи Галицького НПП та автор ідеї створення реабілітаційного центру тварин додає:
«Наш центр реабілітації був першим в Україні, першим зареєстрованим у Міністерстві екології. Вже зараз є Центр реабілітації бурих ведмедів у Синевірі. Він спеціалізований тільки по одному виду, а ми ж зробили комплексний: птахи та звірі. Незважаючи на те, що держава дає нам рівно нічого, ми розвиваємося, проводимо будівництво за рахунок різних фондів та громадської організації, яка існує на базі парку. Ми почали робити таку маленьку революцію в Україні, щодо гідного ставлення до тварин. Ми проти зоопарків, оскільки їх створюють з метою бізнесу, розвитку туризму. Хоча до нас теж приходять багато відвідувачів, цього року було 12 тисяч.
Ідея створення центру прийшла тоді, коли я побачив, що майже у всіх національних парках Африки, Америки є центри реабілітації. Основне наше завдання – утримання тварин в належних умовах, наближених до природних».
Іван Голійчук – методист-екскурсовод Галицького НПП провів для кореспондента «Вежі» екскурсію парком та зазначив:
«Ми допомагаємо тим тваринам, які зазнали будь-якого лиха у природі: поранені, «постріляні», які потребують лікування і догляду. Після того, як їхній стан покращується, ми відпускаємо звірят у дику природу».
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь