“Квадрат Курбаса” — улюблена недільна розвага містян. Чотири заклади, що знаходяться на вулиці Леся Курбаса об’єднались для проведення свята. Цю традицію запровадили минулого року. Арт-менеджеркою “Квадрату” цього літа стала Софія Дубчак. У планах було значно розширити вектор “Квадрату”, не обмежувати себе лише художніми виставками, додати більше подій для дітей. Нам вдалося впіймати Софію на декілька хвилин з шаленого робочого темпу, щоб поговорити про це насичене літо “Квадрату”.
— Ким є Софія Дубчак насамперед: організаторкою «Квадрату Курбаса», івентів «зі змістом», бізнесменкою чи таки редактором журналу «Stylink»? Як це поєднуєш?
— Складно себе якось ідентифікувати, тому що я в цьому житті робила дуже багато. Чудово розумію, що для того, аби обрати справу свого життя, потрібно перепробувати масу всього і зрозуміти, що є твоє, а що ні. Десь в певний момент я почала усвідомлювати, що не можу працювати на роботі, яка приносить мені фінанси, а мені потрібно розуміти якусь її цінність. Я почала організовувати івенти, доволі давно, десь кілька років тому. Роблю це не так часто, але якісно.
“Не організовую день народження чи весілля, але організовую інші речі, наприклад “Квадрат Курбаса”.
Чому івенти? Тому що це цікаво перш за все для мене, я людина дуже процесна і тому люблю сам процес. Кінцевий результат має бути класним, але процес творення чогось є дуже важливим для мене. Часто стараюсь організовувати івенти, які несуть якийсь зміст, не організовую день народження чи весілля, але організовую інші речі, наприклад «Квадрат Курбаса». Це дуже цінно, тому що альтернативно. Це щось нестандартне для Івано-Франківська стосовно відвідувачів, які приходять, тому що це не просто сидіння у ресторані і не просто прогулянка. Франківськ в міру того, що дуже наближений до Європи, він трохи вільніше почувається в цьому плані, аніж інші міста. І тому дуже важливо підтримувати тих людей, які хочуть якось показати себе, але не мають можливості. Ми таку можливість даємо і завжди їх заохочуємо. У «Квадраті Курбаса» я відчуваю потребу, відчуваю, що людям це подобається і воно має сенс.
Є ще така складова мого життя, як журнал Stylink. Зараз ми створили лише один номер, готуємо другий випуск. Певну частину свого життя я писала тексти і в мене наче непогано виходило, я доволі грамотно підкута. Бути редактором цікаво, особливо, якщо це глянцеве видання, тому що це трошки інша сфера, незвична для Франківська. Це цікаво і дуже творчо. У нас чудова команда і, можливо, якби не вона, то я б і не працювала у журналі. Ми завжди слухаємо одна одну, знаємо, кому що потрібно, коли потрібно говорити певні речі, а коли краще промовчати. Мабуть, все це тому, що наша команда складається лише з дівчат. Все сталось спонтанно, я ніколи не планувала працювати в журналі, але так склалось, мене запросили і я погодилась. Дуже з того радію, бо це справді цікава робота.
Окрім цього всього я підприємець, маю зараз бізнес у моєму рідному місті, Рогатині. Навчалась на готельно-ресторанній справі, не дуже успішно, але навчалась. Там у нас є заклад харчування, не можу сказати, що я це дуже люблю, але я це роблю, бо мені цікавий бізнес з точки зору економіки, з точки зору розвитку своїх можливостей. Ось тому я це роблю, вникаю в якийсь бухгалтерський облік наприклад, тому що для мене це цікаво.
— Як ти вперше почула про “Квадрат”? Чи відвідувала ти його до того, як почала там працювати? Які були твої враження?
— Це сумно, бо я ніколи не відвідувала його раніше. Чула, але ніяк не могла зрозуміти цієї двіжухи. Що це таке, де воно відбувається, це заклад, чи що? Тому ніколи я на нього не потрапляла, не виходило і все. А цього року весною я почула про них знову, вони якраз шукали людину, яка б організовувала сам «Квадрат». Якось ми списались, зразу вирішили, що будемо працювати разом.
“Я дуже сильно кайфую від того, коли приходжу на «Квадрат» у неділю.”
Мабуть, «Квадрат» – то є найдушевніша робота з усіх, які в мене були. От це справді до душі, я дуже сильно кайфую від того, коли приходжу на «Квадрат» у неділю, ми готуємось, весь цей процес. А коли приходять люди, то одразу стає так приємно, я бачу, як вони кайфують, бачу, як кайфують артисти, які виступають. Ця вся атмосфера. Для мене Квадрат в жодному разі не є якоюсь фінансовою ціллю, це ближче до душі.
— Розкажи, будь ласка, загалом про організацію “Квадрату Курбаса”, як все відбувається?
— Це постійний процес підготовки, тому що я шукаю артистів, артисти шукають мене. Ми комунікуємо, співставляємо дати, бо і їм має бути комфортно виступати, і нам. Для мене дуже важливо, щоб програма була різноманітною. Не можу поставити два гурти на один вечір, тому що цього буде забагато. Мені постійно треба думати куди кого поставити, як правильно все розмістити, аби і людям було зручно, і ми могли урізноманітнити наш «Квадрат».
“О 15:30 підключаємо апаратуру, прикрашаємо локацію, вмикаємо музику, починаємо легеньку тусовку.”
Десь приблизно тиждень ми готуємось, узгоджуємо технічні деталі, звукорежисер дає нам постійне звукове забезпечення. Є ресторани, які працюють на вулиці Леся Курбаса, вони виносять свою гастрономію, готуються також. І є артисти, з якими ми узгоджуємо програму. Триває все з 17:00 до 21:00, тому що в нас є дозвіл проводити все до 22 години. Ми приходимо раніше, прикрашаємо наш «Квадрат Курбаса», зідзвонюємось з усіма, чи все гаразд, чи немає змін і таке інше.
Власне, десь о 15:30 я приходжу на Квадрат, підключаємо апаратуру, прикрашаємо локацію і вмикаємо музику, починаємо легеньку тусовку. О 17:00 годині ми офіційно відкриті, але до 18:00 в нас просто може грати музика, люди приходять, сідають, роблять замовлення. Все спокійно, лайтово, бо зараз ще доволі тепло, світло надворі. І вже близько 18:00 ми починаємо розважальну програму, у нас є дитяча зона і ми завжди стараємось мінімально її забезпечити. Ми не маємо можливості замовляти аніматорів на цілий вечір, бо це доволі затратно, але завжди стараємось придумати альтернативні штуки, проводимо для діток майстер-клас, купуємо для них розмальовки або малюємо разом з ними крейдою по асфальті. Зараз, коли хороша погода, ми купуємо водяні пістолети і вони граються ними. Насправді це дуже весело, бо і дітям кайфово, і батьки мають змогу теж відпочити.
— Ви часто запрошуєте туди митців, є якісь спеціальні критерії відбору?
— Так, є критерії, дуже багато людей хочуть у нас виступати, але ми не можемо дозволити всім. Повинна бути якась мінімальна кваліфікація у людей, які хочуть виступати. Всі мають талант, але не у всіх він достатньо розвинений. Тому перед тим як узгоджувати виступ, ми просимо скидати відео, якщо це музичний гурт, або фото робіт, якщо це художник. Ми повинні розуміти, наскільки це професійно і якісно. Люди приходять відпочивати, вони платять якісь мінімальні гроші за гастрономію і, відповідно, вони хочуть якісного контенту. Тому ми обов’язково переглядаємо попередньо відеозаписи гуртів і узгоджуємо програму, просимо надіслати лист пісень, які вони виконують. Бувають різні речі, не всім все подобається, тому що це мистецтво і воно суперечливе.
— Чи бували такі випадки, коли людина просто приходила на Квадрат і прямо зараз хотіла виступити? Як до цього відносишся?
— Так, бувало. У нас є закладена програма, тому ми рідко таке дозволяємо. А загалом ми такого не практикуємо, тому що не знаємо наскільки та людина класно виступить чи не класно. Тому ми проти, щоб прямо одразу людина виступала. Зрештою, у нас є запланована програма, яка розписана по хвилинах.
— Як потрапити молодому поету, співаку, гурту на “Квадрат Курбаса”?
Дуже просто. До мене під час вечора підходить дуже багато людей, більше 10 за вечір точно. Тут просто питання у їхній мотивації. До мене підходить 10 людей, я даю їм свій номер телефону, посилання на свій фейсбук. І з них насправді лише 5 мені зателефонують або напишуть. А з тих п’яти десь двоє нам підійдуть по формату, по якості, по інших критеріях. Тому якщо вони достатньо мотивовані, якщо готові мені написати і скинути відео – без проблем.
“До мене підходить 10 людей, я даю їм свій номер телефону, посилання на свій фейсбук. І з них насправді лише 5 мені зателефонують або напишуть.”
Ми відкриті до різної співпраці, у нас виступають не лише гурти, а і сольні вокалісти, інструментальні колективи. Ми за театр, у нас є фаєр-шоу, розпис хною. Тобто будь-які речі, які дотичні до мистецтва, ми приймаємо.
— На «Квадраті» також виступає «Новий театр». Як почалась співпраця з ними?
Вони виступали у нас раз або два. Цю співпрацю ми налагодили ще минулого року. Просто є ще така проблема, що «Новий театр» не має постановок, які були б пристосовані до показів надворі. По-перше, тому що їм потрібне звукове забезпечення і акустика, а по-друге, у них доволі тривалі вистави і ми не можемо їм дозволити півтори години виступати.
Цього року ми робили тематичний захід до Івана Купала, воно тривало десь півгодини і було дуже класно. Ми тішимось, що вони з нами співпрацюють і ми б дуже хотіли працювати з ними надалі, бо впевнені у якості їхніх постановок.
— Які труднощі виникають під час організації «Квадрату»?
— Бувають труднощі, але це здебільшого технічні речі. Нещодавно у нас вибило світло і це сумно, тому що не працювала апаратура. Його не було доволі довго, десь хвилин 40, але люди ставляться до цього з розумінням. Бувало й таке, що в останній момент відмовляються від виступу, це теж дуже сумно. Ми стараємось більше не співпрацювати з такими людьми, тому що програма формується до останнього дня, ми дуже лояльні і гнучкі. Завжди стараємось підлаштовуватись під людей, але важливо, щоб нас поважали так само. Буває таке, що мені зранку пишуть «вибачте, ми не прийдемо». Або я телефоную безліч разів, а мені не відповідають. Це дуже неприємно, але, на щастя, у нас завжди є люди на підхваті, це свої привітні люди, з якими ми весь час співпрацюємо.
— Команда «Квадрату» це скільки людей?
— Є я, як організатор, є звукорежисер на постійній основі, є його помічник. Вони привозять нам апаратуру, підключають, постійно працюють на локації. Також є фотограф та два заклади – «Мистецька ресторація» і «ГОСТ Бар». Ми з ними дуже добре співпрацюємо, наприклад, коли у нас виступають артисти, ми пригощаємо їх у наших закладах. Також вони завжди допомагають нам і у організаційних моментах.
— Хто ці люди, які приходять відпочивати на “Квадрат”?
“Ми побачили, що Франківськ – дуже сімейне місто, до нас приходить багато сімей з дітками і це тішить.”
— З самого початку ми дуже старались аналізувати цільову аудиторію, розуміти, що для них є актуальним. Ми побачили, що Франківськ – дуже сімейне місто, до нас приходить багато сімей з дітками і це тішить. Тому, власне, ми почали робити повноцінну дитячу зону. Це перша категорія. Друга категорія – люди, які люблять самовиражатись. Це творчі люди, письменники, молоді артисти, художники. Вони вирізняються в масі своєю зовнішністю, запитаннями, поведінкою. Ми завжди відповідально підходимо до створення програми, бо є люди, які оцінюють все з критичної точки зору. І третя категорія – люди старшого віку, від 50 років. Це теж дуже приємно. Вони приходять парами, танцюють на локації, п’ють коктейлі, гарно розважаються. Коли я бачу такі пари, то завжди стараюсь облаштувати їх комфорт, пригостити їх чимось, тому що це класно, що вони запроваджують таку культуру проводження часу в старшому віці.
— Як реагують мешканці вулиці?
— Це наша вічна проблема. Насправді, у нас є всі дозволи, ми робимо все офіційно. У нас є дозвіл шуміти до 22:00 вечора, але ми закриваємо локацію о 21:00. Припиняємо голосні концерти, виступи і так далі, і до 22:00 години прибираємо територію. Було багато таких інцидентів, приходили люди, жалілись, казали, що «на нас немає Марцінківа». Зараз вони трохи змирились.
“Приходили люди, жалілись, казали, що на нас немає Марцінківа.”
Я дуже радію, коли бачу, як деякі люди, які живуть у цих будинках, сходять вниз і розважаються разом з нами. Навіть коли вони приходять жалітися, я стараюсь брати їх за руку і казати: «Ходіть ми вас чимось пригостимо, посидіть краще з нами, аніж в хаті». Тому що це є центр міста, це літо, це неділя. Дуже багато факторів, які сприяють тому, аби ми проводили ці заходи. І, зрештою, у нас є люди, яким це подобається. Ми не можемо не проводити захід через когось одного, якщо це подобається сотні. Тому зараз все вже спокійно, ніхто не скаржиться, всі змирились. Стараємось рівно о 21:00 закінчувати, щоб нікого не дратувати і бути лояльними до людей, які живуть поруч.
“Я дуже радію, коли бачу, як деякі люди, які живуть у цих будинках, сходять вниз і розважаються разом з нами.”
— Як відносишся до вулиці Курбаса?
— Логічно, що воно відбувається на вулиці Леся Курбаса, тому що це безпосередньо територія закладів, які почали це робити, це перше. А друге, всі знають вулицю Леся Курбаса, це центр міста, доволі комфортно. Вже навіть сусіди зараз не жаліються, не знаю, що може бути ідеальніше.
— Ти родом з Рогатина. Часом не виникають думки, що було б непогано і там створити щось схоже?
— Ніколи не думала, тому що ніколи не хотіла туди повертатись. На жаль, є така тенденція в Україні, що всі люди виїжджають у великі міста або принаймні в їхні околиці. Це нормально. І насправді для того, щоб організовувати такі заходи, потрібно мати цільову аудиторію. А я чудово розумію, що у моєму місті її немає. Тому що всі молоді прогресивні люди вже виїхали за межі міста, а усі ті, які залишились, грубо кажучи не варті тих зусиль. Це маленьке місто і воно не має творчого потенціалу.
“Для того, щоб організовувати такі заходи, потрібно мати цільову аудиторію. А я чудово розумію, що у моєму місті її немає.”
— Що означає така ініціатива для міста?
— Було б класно, якби у Франківську було побільше таких ініціатив. Щоразу, коли іду по стометрівці, бачу дуже багато класних виконавців, але в міру того, що вони не вміють себе правильно подати і ніхто не зацікавлений в тому, аби їх продюсувати, у них немає виходу. Проект «Квадрат Курбаса» — це насправді щось неймовірне. Це унікальне явище для Франківська і я дуже рада, що воно є. Я б хотіла, щоб такі ініціативи робились і у інших містах, тому що для когось це є мотивацією. Дуже багато людей, які виступають у нас, залишаються потім здивованими від того, що їм багато хто аплодував і підтримував. Тому такі проекти є сильною мотивацією для того, аби вони розвивались. Я дуже рада, що можу організовувати такі речі і я бачу, що люди мають від цього піднесений настрій, їм подобається.
“Дуже багато людей, які виступають у нас, залишаються потім здивованими від того, що їм багато хто аплодував і підтримував.”
Це щось нестандартне, не просто ресторан і не прості прогулянки. Ми стараємося запроваджувати культуру поведінки в публічних місцях, цього року ми почали більше приділяти цьому увагу. Говоримо про окрему відділену зону для куріння, яку ми спеціально облаштовуємо. Я можу за вечір разів п’ять сказати в мікрофон, щоб люди поважали інших, у нас є дітки на локації, є люди, які не курять і від цього не всім комфортно. Ми постійно пишемо в нашій сторінці про відповідальне споживання алкоголю, тому що розваги це не завжди алкоголь і відпочивати можна без цього. Я вважаю, що потрібно розвивати культуру в людей, ми відчуваємо прогрес і це нас мотивує. Люди почали цінувати нашу працю і поводять себе відповідно.
“Ми стараємося запроваджувати культуру поведінки в публічних місцях, цього року ми почали більше приділяти цьому увагу.”
— Що чекає франківчан на “Квадраті” цього тижня?
— Поки я все не уточню, не можу розповідати, бо потім дуже прикро, коли чогось немає, а я вже це анонсувала. Ми плануємо робити дуже насичений «Квадрат» — 26 серпня. Це не закриття сезону, тому що хочемо робити Квадрат і у вересні. Але це кінець літа і було б класно зробити щось незабутнє. Нам дуже важливо зробити цей «Квадрат», він не крайній, але має бути таким, що запам’ятається.
Наталка КУРСИК
Лілія СЕГЕДИН
Фото з соцмережі Facebook Квадрат Курбаса
Супер, я був там присутнім!