41 доба у підвалі разом із 6-літнім онуком. Чугуїв – на лінії вогню
“Які “нацики” від кого вони нас звільняють? Це питання зловіще зависло у повітрі.
Олександра Зайцева із Чугуєва, ховалася від “русского міра” у підвалах разом зі своїм малолітнім онуком. А поруч тіснилися ще й десятки інших сусідських дітей. Наслідки жорстокості та нелюдськості російських окупантів у рідному Чугуєві були очевидні вже у перший день повномасштабної війни. У той злощасний день війна забрала життя малолітнього хлопчика. Цей день Олександра Миколаївна запам`ятала на все життя . Історія виховательки дитсадка із Чугуєва про незагоєні рани рашистської окупації в соціальному телепроєкті “Ми мусимо жити”.
Жінка трималася до останнього і разом з іншими виживала у підвалі. Тут перебувала 41 добу із онуком.. Ховаючись у погребі готували їжу та усіма способами розважали малечу. Аби відволікти від вибухів надворі.
Чугуїв завжди був воротами Харкова. До обласного центру звідси 20 кілометрів. І вже 25 лютого Чугуїв став прифронтовим містом. Росіяни безжально гатили по житлових кварталах та інфраструктурі міста. Олександра Воліла б залишитися у рідномі місті, але рідні діти переконали – треба виїжджати у безпечне місце. Чугуїв – Полтава – Умань – Західна Україна – нелегкий шлях евакуації. Олександра Миколаївна зупинилася на Прикарпатті. Будучи у безпеці, жінка одразу активно долучилася до волонтерської справи. “Щодня, як на роботу, – йдемо на волонтерку”, – підтримувати одне одного і допомагати ЗСУ. Усе задля Перемоги!
Історія переселенки з Чугуєва, що на Харківщині, в соціальному телепроєкті “Ми мусимо жити”
Залишити відповідь