ТРК «Вежа» продовжує спецпроєкт «Історія франківького року», де місцеві музиканти, які безпосередньо причетні до створення та розвитку станиславівської альтернативи, розповідатимуть свої життєві історії.
Ідея проєкту зародилася ще в 2012 році, коли журналіст та музикант гурту «Les Stens» Влад Марцинковський зініцював ідею створення фільму про історію розвитку місцевої рок-культури. Перші зйомки розпочались ще в 2013 році. Втім, фільм завершити так і не вдалось, адже Марцинковський перебрався на постійне місце проживання та праці до США, а знімальна група поринула в іншу повсякденну роботу.
Юрій Косик – засновник продюсерської мистецької аґенції «Універсал-Шоу» та першої цифрової студії звукозапису. Співзасновник Івано-Франківського рок-клубу, де місцеві гурти знаходили підтримку у творчості. Юрій організовував концерти, фестивалі та інші площадки для виступів. Саме Юрій Косик організовував фестиваль «Рок-вибух», який притягував увагу навіть закордонних музикантів.
Юрій Косик і франківський рок
Моє особисте знайомство з рок-музикою відбулося ще у 1975 році, коли мій сусід, старший на 5 років від мене, приніс вінілову платівку і сказав: «На пацан, послухай нормальну музику». Це була платівка групи «Deep Purple». Важкий рок мені подобався найбільше. Коли я почав займатись франківською рок-музикою, це були якраз перші витоки у 1987 році. Вітька Моргунов вирішив організувати в Івано-Франківську першу рок-групу, яка б виконувала свої пісні. До цього у Франківську вже були якісь гурти, але вони не були відомі, не досягли такого рівня, як цей перший гурт. Тоді він називався Ансамблем модної пісні «Захід».
Це був перший рок-клуб в Івано-Франківську, але так його називали, бо це була справді тусовка, де збирались любителі музики, обмінювались інформацією, записами, журналами, значками з написом «Рок-клуб». Моргунов підібрав музикантів, писав гарні пісні, тож гурт розвивався. Хоч Вітя був росіянином, все ж наш місцевий колорит йому дуже подобався. Він писав пісні не просто українською, а з місцевим діалектом, тому потужні, хітові пісні виходили. Можна сказати, що тоді це була перша франківська рок-група, яка потрапила на центральне телебачення. Була програма на Т-1, тоді її вів Клімов, який пізніше став продюсером «Океану Ельзи» і розкрутив цей гурт до масштабів, які зараз є. Він на свою програму запросив франківську рок-групу. Я вважаю, що це був перший успіх франківської рок-музики. До речі, в цій групі грав Каліна (ред. Роман Калина), який пізніше виступав із гуртом «Ґринджоли», а у решти музикантів цього ансамблю кар’єра так і не склалась.
Юрій Косик . 1984 рік
Пізніше до цієї групи приєднався продюсер Мохнатий (ред. Олег «Мох»). Він в групі багато змінив: саунд, гітариста, спростив музику, а тексти залишались українськими з місцевим колоритом і діалектом. Вже змінений гурт без моєї участі досяг ще більшого успіху, але не на українських теренах. Здебільшого це були виступи в Москві, десь глибше в Росії, де цікавились етнічною рок-музикою. Втім, гурт проіснував зовсім недовго. Мохнатий, як продюсер, реалізував себе з «Перкалабою».
Я деякий час займався поп-музикою. Тоді в моду увійшла техно музика, і плюсова фонограма , яка на довгий час відбила бажання в багатьох музикантів займатись живою музикою. З одного боку це сумно, а з іншого – це дало нам можливість набити руку в студійних записах і в організації таких «солянок», де різні виконавці швидко виступали.
Франківські гурти на фестивалі «Майбутнє України»
Якийсь час ця поп-музика домінувала, і навіть у 1998 році франківські поп-виконавці були відібрані на фестиваль «Майбутнє України». Пригадую, відібрали 8 гуртів із всієї України, із них 4 – це франківські. Ці 4 гурти привезли кращі місця і призи. Тоді цей фестиваль робився з 50% голосуванням журі і вперше використовувалось 50% голосування Інтернету. Кращим рок-гуртом був визнаний «Ла-Манш», а на другому місці була поп-група «Ґринджоли». Після 1998 року ключові фігуранти цієї творчості переїхали в Київ, а позиції Івано-Франківська ставали слабшими. Тоді користувачі мережі конкретно проголосували за Івано-Франківськ, а журі було не задоволене і наступного року вони вирішили відмовитись від віртуального голосування. Тож на наступному фестивалі зайняли призові місця ті, кому треба було. Ну відповідно фестиваль і припинив своє існування.
Про Івано-Франківський рок-клуб
Раптом виник рух рок-музики. Я звичайно зрадів, бо цю музику люблю і поважаю, тож вирішив цій темі якось допомагати. Якщо взяти місцевих продюсерів, наприклад, Дмитра Ципердюка і не зважати на його внесок у розвиток всеукраїнської музики, а зупинитись на франківській творчості, то він брав якийсь музичний колектив і його розкручував, конкретно займався тільки цим. Мохнатий теж займався конкретно одним проєктом, максимум двома. Я ж вирішив зробити такий проєкт, який дозволяв би розвиватись всім одночасно, максимально всім, хто цього потребував. Тоді ми створили некомерційну структуру – громадську організацію, куди входили на рівних правах музиканти нашого міста, які виконували живу музику залежно від стилю. Це могла бути і поп-музика, і рок-музика, але так склалось, що були тільки рокери. Це був Івано-Франківський рок-клуб, який пропрацював недовго, але досить плідно. Через наш клуб не пройшов тільки гурт «FliT», бо вони самостійно працювали, мали солідні напрацювання, а я не мав чим їм допомогти і не бачив спільних точок дотику. Інші групи працювали з нами, наприклад, «KARNA», «Пан Пупец» і ще ряд цікавих та перспективних. Клуб пропрацював недовго, бо тодішня міська влада з одного боку допомогла розвиватись цій організації, зробила крок на зустріч, а потім на цьому ділі хрест поставила, бо почалась політика, пішли гроші. Це все перекреслило, і відповідно наступна влада теж нічого поганого не зробила для рок-музики, але й нічого доброго, просто проігнорувала це явище. Воно почало зникати, здуватись, а я перестав цим займатись.
В той час я торгував музикою, нас ніхто не фінансував, зарплати ми не отримували, ми намагались продати той продукт, який могли зробити. Фактично це один з видів торгівлі. Ми продавали продукт і це вдавалося, ми підписували спонсорів під наші проєкти і під фестивалі.
Рокерські фестивалі
Спочатку був один фестиваль із назвою «Рок-вибух». Втім, він розділився на два: «Рок-вибух» і «Рок-клубок». Другий пропагував більш веселіший, легший стиль, а вибух – «new metal і hardcore». Ці два фестивалі впродовж двох – чотирьох років притягнули всю увагу, навіть людей з-за кордону. Фестиваль відбувався в маленькому залі, але з добрим, якісним звуком і світлом. Була напрацьована певна інфраструктура: квитки продавались і цих грошей вистачало на покриття видатків, виплату відряджень – був рух. Все це померло в той момент, коли місцева влада вирішила, що їй це непотрібно і відповідно ми позбулись приміщення, а в один прекрасний момент цього базису не стало і розвалилась надбудова. Приміщення ми орендували в кінотеатрі «Космос» і для такого явища, як франківський рок, в нашому місті приміщення більше не знайшлося.
Про гурти, які розвивали франківський рок
В першу чергу, хочу відзначити рок-групу «Захід», вона ще потім називалась «Минула юнь». Це було яскраве явище… В той же час Ципердюк започаткував групу «Морра». Хоч вона недовго проіснувала, але зробила вагомий внесок у наш франківський рок. Вже пізніше виник «FliT», а за ним «KARNA» і «Пан Пупец». Я не беру до уваги «Ґринджоли», бо це не рок-гурт і він в мене вже ніякого інтересу не викликає.
Про гурт «Ла-Манш»
«Ла-Манш» – був вже практично не франківським проєктом. Ципердюк на той час був вже в Києві, він знайшов тут виконавців, які записали пару пісень, успішно виступили на тусовці фільму «Брат 2». Ну фактично вони тут виступали мало, а більше виступали в Києві. Взагалі у Ципердюка були цікаві проєкти, він будучи вже в Києві, досить сильно допомагав франківському року. Будучи на посаді технічного директора фестивалю «Перлини сезону», він був ніби сірий кардинал, бо вирішував творчі питання чи не на 90%. Він завжди охоче приймав своїх земляків, допомагав їм попасти в фінал. Тому його внесок у розвиток франківської музики важко переоцінити.
Про гурт «Хвилю тримай»
«Хвилю тримай» – це група, яка розвивалась самостійно, ми з ними перетинались лише на дружніх тусовках і відповідно вони вмудрились самі всього добитись. Втім, я не відношу їх до рок-музики, бо це гарна, потужна поп-група. Шкода, що вони тоді не стали всеукраїнським гуртом, щось в них не спрацювало. Звичайно, не можна не згадати цих виконавців і приємно, що це була жива група.
Розшифровка запису – Христина Ткачук, Діана Прокопів (2021 р.)
Запис інтерв’ю – Влад Марцинковський, Михайло Копієвський та Олексій Снісар (2013 р.)
Залишити відповідь