На базі платформи “СпівДія” об’єднуються фізичні особи, фонди та волонтерські організації, щоб в реальному часі допомагати українцям, які постраждали від війни. Волонтери забезпечують необхідними ресурсами вимушених переселенців, допомагають психологічно справитись зі стресом, а також опікуються шелтерами – місцями, де тимчасово проживають внутрішньо переміщені особи.Говоримо із шелтер-менеджеркою платформи “СпівДія” Яною Бублинською.
– Як працює “СпівДія”?
– “СпівДія” була створена з ініціативи волонтерів, які працювали в координаційному штабі. Зараз платформа функціонує за підтримки Офісу Президента. “СпівДія” працює, щоб структурувати роботу із тими, хто постраждав від російської навали. На початку повномасштабного вторгнення, волонтери досить хаотично допомагали, а платформа покликана структурувати їхню роботу. “СпівДія” працює від початку повномасштабного вторгнення.
– Як в Івано-Франківську функціонує ця платформа?
– В Івано-Франківську є хаб, який координує чотири напрямки роботи. Ми збираємо інформацію про те, що потрібно для переселенців тут, в Івано-Франківську, відсилаємо запит в Київ і нам вже присилають все необхідне. Те, що ми не можемо отримати із головного офісу, шукаємо вже на місці.
– Яна, Ви координуєте саме роботу волонтерів із шелтерами. Волонтери тільки поселяють людей чи й допомагають усім необхідним?
– Шелтери виникли через необхідність тимчасового поселення людей. В багатьох містах почали розміщувати стихійні прихистки – шелтери, вони можуть вміщувати від 10 до 100 осіб. Ми розміщуємо людей і вже потім допомагаємо тим, що їм потрібне.
– Як ви знаходите помешкання для вимушених переселенців?
– Спочатку ми знаходили помешкання через своїх знайомих, власні контакти. Також до нас звертались люди, які поселяли в себе переселенців і ми з ними починали співпрацювати.
Зараз ми співпрацюємо із громадами, які готові прийняти переселенців. Все відбувається дуже просто. Ми розсилаємо анкети, а люди, які мають шелтери – відгукуються. Ми аналізуємо, чи можемо забезпечити конкретний шелтер усім необхідним і починаємо співпрацювати.
– Що зараз найбільш потрібне для вимушених переселенців?
– Із ресурсами зараз знову складно. Ми співпрацюємо із міжнародними фондами, намагаємось більше брати з-за кордону. Ми не хочемо виснажувати свою країну, тому завозимо із Європи все необхідне.
Потрібне все. Дуже потребуємо харчів, посуду, постільної білизни, ліків. З ліками дуже велика проблема. Тобто потрібне усе, що забезпечує нормальне життя.
– Ви створюєте нові шелтери чи тільки допомагаєте вже наявним?
– “СпівДія” зараз займається допомогою шелтерам. Так, ми підселяємо людей, але поки не створюємо нові помешкання. Зараз ми концентруємось на утриманні вже наявних шелтерів і покращенні життя тих, хто там проживає. На жаль, можна зустріти не дуже комфортні умови, тому ми намагаємось їх змінити. Ми працюємо не на кількість шелтерів, а на їхню якість.
– Переселенці з яких міст зараз проживають в шелтерах, якими ви опікуєтесь?
– Це люди з усієї частини України, де ведуться бойові дії. Ми не організовуємо евакуацію цих людей. До нас люди звертаються уже після прибуття. Але знову ж таки, ми більше уваги приділяємо тим, хто уже живе в шелтерах, щоб покращити їхнє перебування там.
– Скільки волонтерів працює у хабі Івано-Франківська?
– У нас досить велика команда. Чотири волонтери координують роботу в чотирьох напрямках. До кожного волонтера-менеджера прикріплено ще декілька волонтерів. Одні відповідають за склади й за ресурси, інші зв’язуються із шелтерами, ще декілька волонтерів забезпечують психологічну допомогу і так далі.
– Які труднощі виникають у роботі із вимушеним переселенцями?
– Часто люди розглядають декілька варіантів поселення – це правильно. Втім, коли ми просимо зателефонувати після того, як вони визначаться, ми не отримуємо дзвінка. В результаті ми очікуємо на людину, готуємо їй помешкання, а вона не з’являється.
Також проблема в тому, що не вистачає ресурсів. Буває, людям доводиться спати просто на матрацах. Ще виникають проблеми із приміщенням. Здебільшого, шелтер – велика кімната, де можна розмістити 10-15 людей. Умови такого спільного проживання досить складні, бо це не на один-два дні. Навіть якщо є кухня та інші умови, людям не вистачає особистого простору. Тому зараз ми більше зосереджуємось на шелтерах із кабінетною системою. Йдеться про кімнати, де проживає не більше 7 осіб.
– Хто може звертатись до вас, щоб також допомогти переселенцям?
– Люди, які готові прихистити вимушених переселенців або мають уже створені шелтери, а ми будемо допомагати усіма ресурсами. Також до нас можуть писати чи телефонувати люди, які хочуть поселитись.
– Як ви почали працювати в “СпівДії”?
– Спочатку я працювала в ініціативній групі. Далі ми (ред..- волонтери) створили громадську організацію. Згодом надійшла пропозиція, щоб стати менеджерами “СпівДії” і координувати роботу платформи в Івано-Франківську.
– Вам доводиться часто спілкуватись із тими, хто постраждав від війни. Які історії вас вразили найбільше?
– Такі історії я чую щодня і вони справді вражають. Нещодавно свою історію мені розповідала жінка з окупованої території. Вони із чоловіком та дитиною покидала місто на власному авто. Коли вони їхали дорогою, нізвідки з’явилась ракета. Вони дуже налякались. Потім вони прямували повз колони військової техніки. В той момент жінка вже готувалась до смерті, бо думала, що їх розстріляють. Все ж їм вдалось добратись до Івано-Франківська. Після таких історій дуже складно налаштуватись на роботу. Часто навіть волонтерам потрібна психологічна допомога.
Також нещодавно спілкувалась із парою харківських айтішників, які 11 днів жили в метро, а потім поїхали в Івано-Франківськ. Тут вони проживали в шелтері й згодом вирішили одружитись. Дуже приємно, що навіть в таких умовах люди знаходять позитив і живуть далі.
Христина Ткачук
Залишити відповідь