Красива книга, яку страшно читати. І ще дуже боляче. Це про двомовну збірку харківської письменниці Юлії Ілюхи “Мої жінки”. Голосом безіменних героїнь авторка книги емоційно та гостро розповідає , який досвід переживають зараз українські жінки. В умовах геноцидної агресії росії. Він різний, але болісний в усіх випадках. Втім, часто непомічений, бо маскується за усмішкою, яскравим макіяжем та носиться як щоденний тягар в стильному наплічнику. Одні носять його четвертий рік, інші вже одинадцятий… Багатьом читачам відгукнуться історії. Кожен впізнає щось своє…
“Мої жінки” – це книга – про зламані долі, втрати, страх, ненависть та відчай. Але водночас і про боротобу, віру та підтримку, що здатна повернути сенс життя.
Збірка “Мої жінки” стала книгою року за версією BBC у 2024-му. Її вже перекладено щонайменше шістьма мовами і видано в пʼяти країнах. Як відзначила авторка книги, покликання “Моїх жінок” – нагадувати про війну в Україні різними мовами. А ще підтримати і обійняти кожну українську жінку, сказати їй: “Ми поруч, сестро…”
Більше про книгу слухайте у новому випуску програми “Побачення у книгах”. Як бонус – п’ять озвучених новел. Одна з них автобіографічна
Залишити відповідь