«Оркестр Че» з’явився в розпал потужної харківської хвилі 2000-х. Багато в чому заслуга популярності гурту завдячує поезії Олега Каданова – соліста, автора пісень харківського арт-рок-гурту . Батьківщина Олега – Івано-Франківськ. Лідер гурту із теплом у серці відгукується про рідне місто та мріє повернутись сюди жити.
– Ви народились у Івано-Франківську, та вже багато років живете у Харкові. Що для вас Франківськ?
– Івано-Франківськ для мене – це місце сили. Приїжджаючи сюди навіть у спустошеному стані, у цьому місті я набираюсь сил спілкуючись із родиною та друзями. Тут моє коріння. І можливо колись переїду сюди жити знову.
– Яка для вас різниця між Харковом та Івано-Франківськом?
– Різниця відчувається величезна. По-перше – це ментальність, але все залежить від кількості населення. Люди у Івано-Франківську привітніші, людяніші та тепліші, а у Харкові відчувається байдужість у спілкуванні. Можливо це тому, що місто-мільйонник.
– Чи брали ви участь у Харківських мітингах та протестах, які відбувались в останні роки?
– Звичайно я виходив на акції, ночував в обласній адміністрації, воював у метро та відбивався від «сєпарів» дубинкою. Моментами думав: «Я музикант. Що я тут роблю?». У Харкові багато людей, які ідентифікують себе як українці, але водночас багато людей із радянськими поняттями. Ті, хто вважають себе українцями здебільшого займають пасивну суспільну позицію. Тоді я зрозумів, що потрібно виходити на вулиці, щоб проявляти свою громадську позицію. Розумів, що якщо не я, то ніхто.
– Ви працювали у театрі ляльок і твої батьки театрали. Що для вас театр?
– Театр – це площадка для розуміння себе. Граючи у деяких виставах я почав по-іншому оцінювати світ. Він дає відповіді на багато запитань. Я вже багато років не працюю в театрі, але нещодавно у Харкові написав музику для театральної постановки. І думаю, що у майбутньому я повернусь на театральну площадку.
– Гратимете у ляльковому, чи драматичну театрі?
– Ще у радянських часах виник стереотип, що театр ляльок – це дитячий театр, та первинним був саме театр ляльок. Раніше зв’язок нитки від людини до ляльки був прообразом людини з божественними силами. Театр ляльок древніший і серйозніший за драматичний.
– Чи не планує «Оркестр Че» дати великий концерт у Івано-Франківську?
– У Франківську нам навряд чи вийде зібрати багато людей. Та й вже набридли виступи у клубах. Минулого місяця у Харкові ми організували «Open air» у незвичайній локації – у дворику сталінського будинку, де стіни з обох сторін і відкрите небо. Там зібралося близько 450 людей і відбувся такий, можна сказати, міні-фестиваль. Думаю, що і надалі ми будемо організовувати такі фестивалі, які розриватимуть шаблонність клубних виступів.
–
– «Оркестру Че» вже 13 років. Як вдається залишатися на плаву?
– Розумію, що я не можу не співати, не писати нових пісень. Зрозуміло, що у «Оркестру Че» немає великої аудиторії, оскільки ми – контркультура. Якби я робив це задля слави чи грошей, ця музика була б іншою.
– Що ви змінили б у Івано-Франківську?
– Мені подобається те, як прогресує місто. Де-не-де не влаштовує ситуація з дорогами .
Тарас ЗЕНЬ
Сніжана САМАНЧУК
ПОДІЛИТИСЬ
Залишити відповідь