Оксана Вдович – хендлер, дресирувальниця і доглядальниця собак та коней. Дівчина розповіла про відносини господарів із собаками, мову тварин та їхнє навчання. Також згадала, чи складно доглядати собак чужих людей та як влаштувала перші в Україні міжнародні змагання з їзди з собаками в упряжці.
– Коли у вас з’явилась перша собака?
– Мені було 12 років, коли ми разом із братом купили кокер спаніеля. А вже п’ять років тому, коли ми із чоловіком переїхали жити окремо, у мене з’явилася моя перша собака – хаскі. З часом я почала цікавитися собачими виставками, але моя собака не дуже годилася для виставок, та оскільки хаскі їздові собаки, ми почали займатися в Івано-Франківську їздовим спортом. Ми проводили тренування, почали із санок із пряжкою для трьох собак, згодом – з шести-восьми собак. Відтоді почали активно їздити на змагання. Ми організовувалися із нашим кінологічним клубом «Станіславовом» і зробили у 2013-му році у Буковелі великі зимові змагання. Зараз ця справа притихла, через теплу зиму. Також відбувались катання на картах та велосипедах довкола озера. Зараз стало дуже небезпечно це робити, оскільки збільшилась кількість велосипедистів на доріжках.
До мене звернулися із проханням займалася із акітами (порода собак). 2,5 років тому мене затягнуло у вир собачих виставок. Зараз, чи не кожних вихідних я на виставках. У мене з’явилося багато нових собачок, з якими я займаюся. Здебільшого працюю із акітами, хаскі та самоїдами. Це собаки з різних міст. Я на декілька тижнів їду до іншого міста і займаюся із собаками.
– Що входить до обов’язків хендлера?
– Будь-яка робота із собаками починається із соціалізації. По-перше, потрібно попрацювати із поставою нормальної психіки собаки: не реагування на сторонні звуки, рухи, щоб собака не боялася людей. Для цього інколи ходжу із собаками на критий ринок та вокзал для того, щоб вони звикали до шумних місць. Для мене завжди на першому місці психологічне здоров’я собаки. Щодо змагань, собаку можна різними способами втримати на рингу, в якому їй страшно і некомфортно, але цього не варто робити, бо якщо я буду тримати її силоміць – наступного разу вона туди просто не зайде. Виставка для собаки завжди має бути святом, бо коли це свято, вона буде показувати себе ідеально. Є декілька вправ, які має показати собака, чого я її і навчаю. До того ж, я займаюся ще і фізичною підготовкою: масажі, статичні тренінги, заняття на бігових доріжках. Собаки мають бути у хорошому фізичному стані, вони мають бути розвинені. Є собаки, у яких є певні дефекти, і я намагаюся виправити їх фізичними вправами.
– Що найскладнішого у цій роботі? Як вдається навчити непослушних собак?
– Будь-яку собаку можна навчити, потрібен тільки індивідуальний підхід. По шаблону тут не можна працювати. Я «копирсаюся» у психології кожної собаки. Найскладніше у моїй роботі – це спілкування з господарем. Чому? Люди часто не розуміють сприйняття світу очима собаки. Проблема у тому, що ми часто говоримо із собаками на різних мовах. З досвідом навчилась їх розуміти, мені стало набагато простіше. У цій справі головне терпіння. Мені простіше зрозуміти тварину, оскільки колись я займалась верховою їздою. Я працювала із конями починаючи від маленької тваринки до дорослих змагань. Завдяки цьому я розумію принцип роботи із тваринами.
– Розкажіть, які бувають види змагань.
– Є змагання по їздовому спорту, аджиліті (дистанції із перешкодами) та інші. Я займаюсь виставками собак, це своєрідний собачий конкурс краси, де вихованцям потрібно гарно пробігти, показати себе. Я ретельно готую своїх вихованців до виставок: мої собаки займаються на бігових доріжках, плавають, роблять різні вправи (як розумові, так і фізичні).
– На якому рівні собачі виставки та змагання в Україні?
– Найбільший та найстаріший собачий клуб в Україні – це «КСУ». Наші виставки в порівнянні з іншими виставками інших міст на вищому рівні. На цьому рівні теж є проблема – це корупція. Я не боюсь програвати, але мене злить програш слабшим собакам, тому я люблю більше виставлятися перед іноземними експертами.
– Розкажіть більше про вашого друга (собака, що на фото).
– Це американська акіта. Ця порода не так давно з’явилася в Україні. Він у нас живе уже 1,2 роки. Це собака із притулку, де я курую і займаюся з собаками, вони мої вихованці. Протягом року ця собака здобула 4-кратного чемпіона: України, Молдови, Польщі та Румунії.
– Як правильно обрати собаку та чим варто керуватися при виборі?
– Я вважаю, що потрібно відштовхуватися від власних можливостей. Не потрібно керуватися тим, яка порода актуальна. Свого часу дуже актуально було купувати хаскі. Зараз цих собак на правду багато, і господарі часто до мене звертаються із скаргами, проханнями допомогти або й забрати собаку. Причиною завжди ставало те, що хаскі виє, гризе та шкодить. Це складна порода, яка в принципі не тренується, не слухає людей, вона не орієнтована на господаря.
При виборі ви маєте розуміти, що собаці жити з вами до 15 років. Якщо у вас немає часу займатися та доглядати за собакою – візьміть собі кота. Собаки потребують уваги, вони страждають без нашої турботи. Було б чудово, якби люди мали можливість та бажання брати собаку з притулку, оскільки вдячнішої собаки ви не знайдете ніколи.
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь