Зазвичай, доля не часто дарує подарунки. Потрібно бути обранцем долі, щоб увірвати щось від неї. Цього року такий неймовірний випадок стався одразу з шістьма учасниками гурту «The Hypnotunez». Ще вчора хлопці грали на вулиці, сьогодні їх знає і ними захоплюється чи не пів країни. Розділила ці дві історії хлопців з Вінниці участь у талант-шоу, де Юля Саніна, в захваті від чарівливості гурту, натиснула завітну золоту кнопку.
Гурт «The Hypnotunez» вже заявив про себе як про оригінальний колектив у музичному спектрі нашої країни. Унікальна музика, чудові костюми, особлива харизма, неймовірна атмосфера. Свій стиль гурт охарактеризовує як свінг-кор та джаз-панк. Немовірний «вінегрет», та ці хлопці – дійсно професіонали своєї справи! В інтерв’ю для ТРК «Вежа» фронтмен, вокаліст та контрабасист гурту «The Hypnotunez» – Гера Луїдзе та менеджер колективу Іван Савалов розповіли про враження від фестивалю «Porto Franko2017», ексклюзивні цифри приросту слухачів після участі у талант-шоу «Х-Фактор», казуси співпраці з Олегом Скрипкою та особливості української рокабілі тусовки.
– У рамках фестивалю «Porto Franko» ви відіграли концерт на великій сцені. Які враження від виступу, як вас прийняв Франківськ?
Гера: Фестиваль дуже сподобався, це був такий фестиваль, яким він має бути. Не просто формат «музичні гурти та пиво». Було багато артового: поезія, музика… Кльово!
– Зазвичай ви граєте в пабах і невеликих приміщеннях. Досвід роботи на великій сцені за 4 роки існування гурту не такий великий. Відчуваєте різницю між вузькою атмосферною публікою і великою?
Гера: Так, звісно, різниця, є і вона відчувається. Але насправді в цьому і «фішка» «Hipnotunez». Спочатку ми грали всюди: клуби, маленькі паби, де ми всі разом навіть не поміщались, були і фести. Тому ми звикли і вже любимо ці контрасти. Сказати, що десь більш комфортно – складно, особисто я люблю фестивалі.
– На шоу «Х-фактор» ви мали нагоду грати з Олегом Скрипкою. Що особисто для тебе означає «ВВ»?
Гера: Це був просто ідеальний варіант для нас. Не так багато українських гуртів, які мені дійсно подобаються, «ВВ» один з них.
– Чи була нагода поспілкуватися з Скрипкою поза лаштунками?
Гера: Мінімально. Нас лякали Олегом, казали, що він суворий-суворий. На жаль, у нас не було нагоди багато разів бачитись. Була тільки одна репетиція, коли він вже приїхав. Ми з ним поспілкувалися. Дуже кайфовий, чемний та цікавий дядько.
– Один з мотивів, чому починаючі артисти підписуються під участь у подібних проектах – це спроба збільшити аудиторію. Часто «вихлопу» не відбувається. Чи збільшилась аудиторія на ваших концертах?
Гера: Хочу зауважити, що відповідь, така ж стандартна, як і запитання. Усі музиканти йдуть на талант-шоу, щоб збільшити свою аудиторію і так далі. Насправді, так і є. У нас аудиторія таки збільшилась.
Іван: На концерти «The Hypnotunez» почало приходити більше людей, яким цікава власне наша музика. По телевізору вони почули декілька наших пісень, їм захотілося подивитися, чи ми настільки ж цікаві у житті. Усе вийшло: нові прихильники, нові слухачі. Глядачі ж ще залишились. Я думаю, що ми скоро зробимо великий тур Україною, під час якого зможемо перевірити чи змогли ми їх втримати.
До речі, на початку 2017-го досить щільний тур вже був. Одразу ж після Нового року, в кінці січня, ми зробили великий концерт в «Атласі». Тоді й побачили перші результати.
Багато залежить від міста в якому відбувається концерт. Припустимо на концерті в Харкові чи Дніпропетровську в середньому – це 200-300 чоловік. В Києві та Одесі ще більше. Якщо раніше на наші концерти приходило 50-60 людей, то зараз – кілька сотень. Можна сміливо говорити, що аудиторія збільшилось в 3-4 рази.
– Чому так рідко пишете українською?
Гера: У нас є традиція – на альбом я пишу одну україномовну композицію і один кавер. Хочеться, щоб була хоча б одна пісня українською, тому вона і є. Проте у нас англомовний формат.
– Чи були спроби грати з російськомовним репертуаром?
Гера: Ні, ніколи не писав.
– То ти український буржуазний націоналіст?
Гера: Не те, щоб буржуазний, але мені не подобається як пісні звучать російською.
– Проте в побуті ти російськомовний?
Гера: Так, в побуті – я російськомовний, але коли справа доходить до мистецтва – мені не звучить. Українська дуже красиво лягає на нашу музику.
– На сьогодні у вас тільки один альбом?
Гера: Я прорахував традицію вже наперед (сміється)
– В першому альбомі був кавер на «Prodigy». Чому «Prodigy»?
Гера: По-перше, подібні гурти вже робили мільйон каверів; по-друге, «Prodigy» це одна з улюблених команд моїх шкільних років.
– Наскільки велика тусовка в Україні рокабілі, психобілі, свінгу?
Гера: В Україні є сильна сцена рок-н-ролу: рокабілі, сайкобілі, серф, свінг, панки та все, що завгодно. Це все украбілі. Воно існує понад 20 років.
– Чи є тусовки такого типу клубного формату? «The Hypnotunez» є в цій тусовці?
Гера: Так-так, ми звідти починали. Крім фестивалів є ще й локальні рокабільні концерти, які проводяться у Києві, там грають украбільні гурти. Є фестиваль «Украбілі вибух» – це щорічний фестиваль. В Одесі у серпні проводиться фестиваль «BLAXIE RUMBLE». Є «Rebel Fest» , є «Atomic Snow Ball». Перший – це Суми, другий – Харків. Туди з’їжджаються найкращі рок-н-рольні гурти України та зарубіжжя.
Іван: Ну, якщо раніше був один фестиваль. То зараз, за кілька років, сцена розвинулась.
Гера: Ми дуже раді, що можемо виступати на цих фестивалях.
– Цього літа ви часто будете на фестивалях, того року так не було. Чим це поясните?
Гера: Ми дуже багато працюємо над собою: і над музикою, і в галузі менеджменту. Це невпинна робота, ми це заслужили.
Іван: Ми старалися, щоб нас помітили організатори фестивалів. Звісно, вплинуло й телебачення. Люди на нас ходять, та й ми на сцені працюємо вже не так як колись. Декілька років назад нам було б важко показати цікаву програму на великому фестивалі. Вчора ми показали, що ми це можемо.
– Іване, як тобі просувати таку неформатну команду?
Іван: Я вважаю, що будь-який гурт можна просунути, якщо в них справжня і чесна музика. Менеджер також повинен полюбити цю музику, тоді в нього є мотивація, нема ніяких перешкод типу формат/неформат! (сміється)
– Є альбом і одне відео, але за правилами шоу-бізнесу: сингл, відео, сингл, відео – тоді аж альбом.
Іван: Ми порушуємо всі правила. Хочеться зняти щось справді гідне, з сенсом. Не потрібно робити аби робити, потрібно підготуватися.
– Коли ваша підготовка реалізується?
Іван: Вона йде. В нас є власний режисер, що пише сценарій, розробляє концепцію. Ми збираємо матеріал…
– Про яку пісню йде мова?
Гера: Поки що це ще секрет.
– Перший ваш альбом вийшов у 2015 році. 2017 рік – вже начебто час наступної платівки.
Іван: Зараз в нас вже готові нові треки. Незабаром буде реліз. Це буде 5, може 6 треків.
– Коли варто очікувати? На дисках будете видавати?
Гера: Поки що немає сенсу, матеріал маленький.
Іван: Ми залиємо його в інтернет.
Гера: Нехай люди слухають, а на CD ми випустимо вже повноцінний альбом.
– Всі ми знаємо, щоб нормально утримувати колектив одного ентузіазму недостатньо. Коли починається справжнє життя: робота, дружина, діти, – банди розпадаються. Вам вдається повноцінно заробляти на життя?
Іван: Виживати вдається, але поки що без дітей (сміється)
Гера: Я вже давно поставив пріорітети. Я займаюсь тільки музикою: «Hipnotunez» та іншими проектами.
Іван: Останнім часом усі учасники гурту залишили роботи, котрі не стосувалися музики. Поки що справляємось. Стараємось робити так, щоб всі залишались задоволені.
– Геро, ти згадав про навколишні проекти. Розкажи більше про проект «Mr. Hypno and his Slow-Fi»
Гера: – Його можна назвати не сайд-проектом, а бісайд-проектом. Якось ми з нашим саксофоністом, Тимуром, зібралися і почали грати пісні. Репетицій не було, концертів – теж, але було бажання грати. Потім з’явився ідея це все записати. Записали. Ми почали робити пісні, які писались просто на ходу. Музика перла, я все переслухав і мені здалось, що все досить непогано вийшло. Захотілось робити щось «негіпнотюнівське». Цим став сайд «Mr. Hypno». Нещодавно я записав сольник проекту, скоро його заберу. Він буде в Інтернеті. Це трішки інше “музло”: дещо гаражний блюз, кабаре, – там зовсім інші інструменти. Це цікаво!
– Ви вінницька банда. Чи є вінницька тусовка музикантів?
Гера: Ні, в нас є друзі-музиканти, але тусовки немає. Два дні тому я захотів вийти погуляти, подивився афіші. Крім кавер-бендів я нічого не знайшов.
– Немає думки перебратись в столицю?
Гера: Ні, ми дуже любимо Вінницю, а до Києва всього лиш 4 години.
Тарас ЗЕНЬ
Назар КУЗЬМИН
Залишити відповідь