Переповнене приміщення кінотеатру, ввімкнені телефони в режимі фото, іскорки в очах та нестримні емоції від зустрічі з Дзізьо. Вчора 7 вересня в Івано-Франківську відбувся спеціальний показ фільму «DZIDZIO Контрабас» за участю творчої групи. Переглянути стрічку саме в цей день завітало багато поціновувачів творчості українського співака, фронтмена гурту «DZIDZIO» – Михайла Хоми.
«DZIDZIO Контрабас» – це комедія про трьох простих хлопців, які живуть недалеко від кордону і намагаються провезти з України у Європу контрабанду. В головних ролях Михайло Хома, Назарій Гук, та Орест Галицький. За словами авторів, робота над фільмом тривала півтора року, а виключно зйомки – 14 днів. Над фільмом працювало близько ста людей.
У широкий прокат фільм вийшов 31-го серпня, а вже за перший тиждень показу вона зібрала 7,7 мільйона гривень. До того ж, стрічка взяла участь у відборі на висування фільму від України на ювілейну 90-ту кінопремію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», проте перемоги не отримав.
На показ до Франківська завітали генеральний продюсер та актор Дзідзьо (Михайло Хома), генеральний продюсер Сергій Лавренюк, продюсер Павло Сушко, а також актори Лямур (Орест Галицький) та Сергій Либа. «Ми приїхали до Івано-Франківська, щоб разом із глядачами переглянути фільм», – каже Михайло Хома.
Розмова записана в рамках прес-конференції
Михайло Хома: Робота над фільмом не була простою, проте нам все вдалося і ми побили рекорд. Я дуже очікував на народну любов. Мій партнер очікував на «бокс офіс», по нашому – гроші у капелюсі. Я, якщо чесно, дуже хотів, щоб люди нас підтримали, бо знаєте, як то не просто в Києві кудись зайти? Коли ти маєш українську ідею, українську мову, хочеш щось робити по-українськи, – це дуже важко. Але нам то вдалося.
Коли ти знімаєш короткий метр, потрібно два-три дні, а коли знімаєш повний метр – тобі потрібно намовити всіх тих людей жити із тобою, бути у тому ритмі, відмовитись від своїх справ… Кіно – це не простий процес, але ми цю справу страшенно любимо.
– Чому цього разу повний метр?
Михайло Хома: В житті я не можу зупинитися на одному. Для мене існують дві крапки: «А» і «Б», а посередині не може бути інакшої букви. Потрібно своїм прикладом показувати, зокрема молоді, до чого потрібно йти, що треба робити, тому я ніколи не зупинюсь. Я пам’ятаю час, коли мені дуже неприємно: після виходу другого «Мейсона» про що мене просили глядачі, з’явились коментарі про те, що я «здувся», мовляв, вже не той. Але я не зупинився і написав третій та четвертий, тоді думки розділились.
– Чому Оленка (героїня фільму) спілкується російською?
Михайло Хома: Івано-Франківськ, то не є Україна, і Львів не є Україна, і не Тернопіль. Україна – то багато міст. Якщо б ви кожного дня проїжджали через ті заправки, ті столові, то помітили б, що люди спілкуються різними мовами. Україна – різномовна, багатонаціональна держава. Коли я приїхав в АТО, і побачив там, що 80% хлопців, котрі захищають нашу державу, спілкуються російською мовою. Що мені з ними робити? Вони винуваті в тому, чи що? Але ж вони захищають Україну і паспорти у них українські. Проблему з того робити не треба. Ми, як люди із західної України, маємо прививати любов до української мови і традиції.
– Запитання до головного продюсера Сергія Лавренюка. Якою для вас була співпраця з Дзідзьо?
Сергій Лавренюк: Спочатку було страшно братися за цей фільм. Думали як все це зробити. Михайло – людина, яка закохує в себе з першої секунди. Як і всі колись закохалися у першого «Мейсона» та у ті хрущі… Якщо ти відчуваєш в людині творчий стержень, то страхи зникають, потрібно просто братися і робити. Отримавши пропозицію від Михайла, ми були тільки щасливі.
– Наскільки часто з’являються пропозиції щодо україномовного кіно?
Сергій Лавренюк: Всі мої проекти україномовні, окрім одного фільму, який зняв український режисер Сергій Лозниця. Але ми створюємо українське кіно.
– Розкажіть про відбір на «Оскар».
Михайло Хома: «Я вважаю, що наш фільм гіден потрапити на Оскар». При тому тріумфі, який ми здобули в Україні, нам би дуже підходило поїхати туди, щоб показати ту дику грушку, дике ябко».
– Очікувати на продовження «DZIDZIO Контрабас»?
Михайло Хома: Тільки люди мають нам сказати, чи вони того хочуть.
– Що заважає робити кіно в Україні?
Михайло Хома: Тільки лінощі та страх заважають знімати кіно в Україні. На кожне своє кіно я ніколи не мав грошей, а ще й на різдвяне кіно у мене вкрали гроші. Гроші – це не важливо, важливо тільки бажання. Треба дуже сильно вірити у те, що ти робиш! Не «дуже», не «сильно», а тільки – «дуже сильно» вірити!
Люди ще мають звичку жалітися на життя. От ми зняли кіно без державних грошей. Я міг собі купити квартиру в Києві, але я зняв кіно. Всі хочуть відразу гроші в себе і в себе, зробити собі паркан, купити хату… А потрібно будувати Україну.
– Скільки у фільмі мистецтва, а скільки бізнесу?
Михайло Хома: Запам’ятайте одну річ: якщо буде мистецтво без бізнесу, то завтра все закриється. Є люди, команда, які працюють над фільмом, у кожного є сім’я, є дитина. У команди не буде грошей за зроблену працю, а я їм говоритиму про мистецтво? Має бути бізнес, цього не потрібно стидатися! Це запорука успіху. Якщо мистецтво поєднувати з бізнесом – це дуже добре.
– Чи доводилось чути негативні відгуки щодо фільму та як ставитесь до критики?
– Доводилось чути і негатив. Я добре ставлюсь до критики, оцінюю здорову критику. Після виходу тізера були коментарі про те, що Дзідзьо проти релігії. А на запитання про те, чи бачили фільм, відповідь була «ні». Десь зібралося декілька священників, котрі подивилися фільм і вже тоді сказали, що у Дзідзо ще треба навчитися молитися до Бога. Наш фільм про добро, позитив, про віру в Бога.
У фільмі простежуються автобіографічні моменти з життя автора. За словами Михайла Хоми, там 90% правди. У стрічці є діалог із мамою, де мати Дзідзьо вибачається перед сином, що поїхала в Португалію і залишила самого. «Знаєте, як мені то все важко було писати?», – ділиться Михайло Хома.
Залишити відповідь