Бутерброди з ікрою, шашлик, «Олів’є», червона риба, ковбаси, солодощі та ще багато смачненького можна побачити на новорічному столі пересічного іванофранківця. А святкування Різдва передбачає наявність ще більшої кількості гастрономічних смаколиків. Проте, в недалекому минулому застілля виглядало зовсім по-іншому, якщо воно взагалі було.
За Польщі ізюминкою святкового столу у Святвечір був набір прянощів для куті. В нього входили помаранчі, цетрини, бадьян – все те, що не можна було знайти у простій крамниці. Поширеними були пісні голубці з картоплею, підлива з білих грибів, декілька видів риби. На столі неодмінно були пампухи, хліб та калач. Новий рік зустрічали 13-го січня на свято Василя, але все ж готувались до цього дня, як до релігійного свята.
Фото: facebook сторінка Roman Sytnyk
Ольга Мончук, авторка кулінарного блогу «Кулінарні варіації вар’ятки» розповідає, що у її родині ніколи не було культу Нового року. Святом свят завжди було Різдво. Досі пригадує ті майже сакральні і трепетні приготування 12-ти страв на Святвечір та святкового столу на Різдво. За оповідками її бабусі, у 1955-1965-ті роки не було традиції святкувати Новий рік – 1 січня. Ялинку завжди вбирали 6 січня.
Цікаво, що в радянський період Новий рік називали «москальським Різдвом». Сільське та міське сприйняття Нового року дещо відрізнялось. Святкування 31-го було дуже умовним, адже не багато людей влаштовували застілля. Траплялось, що сусіди збирались в того, хто мав телевізор, щоб подивитись вечірні програми, під час чого організовувалась невелика гостина. Для більшості людей, це була хороша можливість піти з роботи швидше і владнати свої справи. Журналіст та письменник Олег Ущенко згадує, що під звуки курантів його батьки завжди доробляли якусь роботу, а сусідка в цей час приходила і вітала усіх з Новим роком.
На столах тих, хто все ж святкував, були традиційні салати. Різні варіанти салату «Олів’є», «Часниковий» та «Щипаний» салат. Ще можна було побачити картоплю з грибами. Якщо сім’я заможніша, стіл наповнений більше. Про Новий рік ніхто не забував, але це був повсякденний день.
Різдвяні свята поважались більше. Святвечір передбачав наявність 9-12 пісних страв, ще й м’ясо не вживали протягом цілого посту. А на Різдво обов’язково готували домашні ковбаси, сальтисон та хлібці. «Це дуже приємні спогади, ніби старт перед забігом. Все вже готове, прикрите стоїть на балконі, але ласувати ще не можна, бо чекаємо Різдво», – пригадує пан Олег. А ще обов’язково запасались випічкою. Пляцки брали з собою у гості, а звідти несли солодощі господарів. Письменник зізнається, що особливістю різдвяного столу у його дитинстві була запечена гуска, яку очікували всі присутні гості.
В 70-ті-80-ті популярним було приготування заливного з риби чи з язика. А вже в 1990-ті – 2000-ні святкування Нового року входило в моду, проте це була просто святкова вечеря, без надлишків. Традиційною новорічною стравою – були канапки зі шпротами та лимоном. Щодо салатів, то традиційними для більшості українських родин були «Шуба» та «Олів’є». Рідше готували «Мімозу», Салат з моркви, плавлених сирків та часнику, Салат з буряку та чорносливу, також іноді готували відомий на Прикарпатті салат «Дністер». У святковому меню можна було побачити курячий бульйон, налисники з м’ясом. На гарнір робили картопляне пюре чи запечену картопельку в «мундирах». На десерт –Яблучний торт, Торт з чорносливом або Медовий торт. Пані Ольга пригадує, що у її сім’ї намагалися доповнити стіл якимись екзотичними фруктами, на той час, найбільш доступною екзотикою були банани та мандарини. Тому вони часто доповнювали новорічний стіл.
Сучасне святкування значно відрізняється від тогочасного. Передусім тим, що колись майже обов’язком було впустити в оселю безхатька, нагодувати. Натомість, зараз святковий стіл переповнений різноманітними стравами, а в гості приходить все менше людей. Змінилось ставлення українців до Нового року, його святкують все гучніше, а Різдво – тихіше. Ольга Мончук розповідає, що новорічне застілля стало іншим, більш пишнішим та багатшим. З новорічного меню багатьох франківських родин ніде не ділися ні «Олів’є», ні «Шуба», проте отримали дуже багато версій та інтерпретацій. Крім того, салатне меню стало багатшим на салати без майонезу.
На святкових столах стало більше зелені, кольору, екзотичних овочів та фруктів. Стіл став мультикультурним, тобто в одному меню можуть зустрітися страви з кількох світових кухонь, наприклад, української, радянської, французької та італійської. Багато господинь намагаються перед тим, як складати святкове меню, зважати на уподобання того чи іншого символу року.
Христина Ткачук
Залишити відповідь