“Го-го-го, Коза” — пісня щедрувальників при водінні кози. Українські ходження з Козою належать до обрядів новорічних і щедровечірніх і мають свою власну міфологічну орієнтацію й характеристику.
Імовірно, Коза уособлювала родючість і життєдайну силу. Очевидно, що образ цієї тварини був пов’язаний також з культом предків. Водячи Козу, люди намагалися не тільки заворожити гарний врожай на майбутній рік, а й, прикликавши силу померлих родичів, відродити разом з народженням нового року добру енергію для цілого роду.
Ціла низка дослідників вважає, що коза і вовк є тотемними тваринами племен, з яких сформувався український народ. Серед них — О. Знойко, В. Давидюк, Г. Лозко. При цьому коза як тотем притаманна для переважної частини України від Київщини й Чернігівщини до Гуцульщини в Карпатських горах, а ознаки вовка як тотема поширені на волинському Поліссі й частково чернігівському Поліссі.
«Го-го-го, Коза» разом з колядками «Добрий вечір тобі, пане господарю» і «Во Вифлеємі нині новина» звучала у художньому фільмі режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
У січні 2019 криворізький фольк-гурт “Роялькіт” випустив кліп на цю пісню.
Залишити відповідь