Останнім часом, дорожньо-транспортні пригоди трапляються в рази частіше. За даними МВС України, поширеними причинами ДТП є:
- перевищення швидкості;
- порушення правил маневрування;
- порушення правил проїзду перехресть;
- недотримання безпечної дистанції ;
- керування у стані алкогольного сп’яніння.
Потрапивши у таку пригоду, деякі люди отримують урок на ціле життя, хтось переосмислює свої вчинки, а інші з вдячністю радіють, що залишились живі. Що приходить в голову, коли розумієш, що ти на краю життя і смерті? Як ДТП змінює ставлення до їзди, нам розповіли люди, які залишились живі після вражаючих подій.
Богдан Зінько
«Це був вечір вихідного дня. Я зі своїми друзями відпочивав після трудового тижня. Коли вже вирішили їхати додому то зрозуміли, що нас забагато на одну машину. Але попри всі побоювання, вирішили, що поїдуть всі разом. Вмістились хто як міг і вирушили. Їхали ми досить швидко, так як часто буває в молодих компаніях. Водій не справився з керуванням і вчепив обочину. Оскільки швидкість була перевищена, розвиток подій не міг бути іншим. Дорога була з шутровим покриттям, тому машину знесло з проїжджої частини. На швидкості автомобіль вдарився в рів, перевернувся декілька раз і приземлився на бік. Під час зіткнення спрацювали подушки безпеки, а вони в собі мають певну речовину, яка за запахом нагадує спирт. Через це ми почали відчувати нестачу кисню. Двері заблокувало, дихати немає чим, нас в машині 8 чоловік і тут ми розуміємо, що вже не виберемось. Спробували вибити вікна, але це було безрезультативно. Ну і дехто з хлопців почав уже прощатися з іншими, бо в такій ситуації ми довго там не просиділи б. Звук ДТП почув чоловік, який жив неподалік. Покликав сусідів і вони всі разом витягли машину, відчинили двері і ми змогли вийти. В кожного з нас був шок і жоден не вимовив ні слова. Лиш в своїй голові пробігали думки, що ж могло бути якби… Під час самого зіткнення неможливо про щось думати, окрім того, як вибратись. А вже після багато можна усвідомити. Від пережитого стресу ми просто всі мовчки посідали поблизу машини, витягли по сигареті і так сиділи деякий час. Навіть на поранення не звертали увагу. Звичайно, коли опиняєшся на межі життя і смерті, то в думках залишається тільки щось найважливіше. В цей момент починаєш цінувати життя. Але на скільки довго це відчуття залишиться в людини – питання дуже індивідуальне».
Сергій Коноплянко
«Донедавна я проживав у Мелітополі. І ця пригода сталась саме там. Від друга надійшла пропозиція поїхати на море. Підготували усе необхідне і вирушили в дорогу. Я сидів біля водія і, напевне, перший раз за усі поїздки вирішив опустити захист від сонця у машині. Саме це пізніше повпливає на розвиток подій. Все було досить непогано, ніхто навіть не думав про якусь проблему. Під’їжджаючи до світлофора водій розуміє, що гальма у машині не працюють. Перед нами стоять машини і ми просто їдемо на них. Друг в цей момент сказав все, що знав з ненормативної лексики. І ми просто відчули сильне зіткнення з іншою машиною. В мене в голові найпершою прийшла думка, як там моя дівчина, яка сиділа позаду. Вона вдарилась в сидіння,а я в лобове скло. І піднявши голову я побачив, що налетів саме на опущений захист, а під ним вже зовсім розбите скло. Шок у нас був, коли ми вже вийшли на вулицю. Тут я почав розуміти, що могло б статись, якщо б швидкість була більшою. Одразу зайшовся думати про те, що ми всі могли б померти. Але це дуже добре, що все обійшлося тільки травмами. Після цього випадку я довший час уважно ставився до ременя безпеки, хвилювання залишились від того часу. Але зараз я вже розумію, що неможливо передбачити щось. Якщо має статись якась жахлива подія, вона станеться так чи інакше».
Ростислав Рущак
«Я з товаришами повертався додому після роботи. Затримались через певні обставини, тому це вже був пізній вечір. Їхали ми не скоро хоч і дорога була хороша. Щоб заповнити час – розмовляли про всяке. В нас неочікувано на швидкості вдарився автобус. Спочатку ніхто не зрозумів, що сталось. В кожного був якийсь незрозумілий стан. Ми вийшли з машини, оглянули все і аж тоді почали помічати пошкодження на собі. Я подумав, як добре, що ми живі. В такі моменти не звертається увага на побиту машину, на подряпини, а кожен розуміє, що йому пощастило саме сьогодні. Не люблю згадувати цю ситуацію, але вона змінила моє ставлення до безтурботності їзди. Бо навіть якщо водій дотримується усіх правил і впевнений у собі, це не означає, що нічого не може статись. Бо так чи інакше, він повинен зважати і на інших водіїв, які можуть стати причиною ДТП. Тепер згадуємо з друзями цю історію і ніби вона не є така критична, але краще б такого не було. Тільки коли потрапляєш в неприємну ситуацію, починаєш серйозніше ставитись до деяких речей, більше цінувати».
Нехтуючи правилами дорожнього руху, варто задуматись, задля чого потрібен цей ризик. Адже навіть незначна похибка, може стати причиною великих негараздів. Бережіть себе та тих, хто поруч!
Христина Ткачук
Залишити відповідь