Пологи – дуже відповідальна, очікувана і тривожна подія в житті кожної пари. Відчуття материнства та батьківства, яке з’являється щойно до рук підносять новонароджену дитину – стає незабутньо щасливим спогадом на все життя. А щоб ця подія стала справді спільною в усьому для обох батьків, фахівці радять використовувати можливість партнерських родів.
Дискусії щодо доречності присутності чоловіка при народженні дитини тривають без кінця. Одні кажуть, що спільні роди спотворюють подальші стосунки у парі, присутність чоловіка відвертає увагу лікарів, а ще нібито породілля змушена думати ще й за чоловіка, який може не витримати всього процесу народження дитини. Інші ж навпаки вважають, що присутність чоловіка чи іншої рідної людини заспокоює породіллю та допомагає у розв’язанні багатьох питань. Так чи інакше можливістю побачити народження своєї дитини користується все більше чоловіків.
В Івано-Франківській області партнерські пологи наразі заборонені через карантин. Це викликало чимало невдоволень іванофранківців, які скаржаться не тільки в соцмережах, а й під стінами Івано-Франківської ОДА.
На скільки це необхідно для самих новоспечених батьків та чи варто тимчасово зупиняти таке право – ми запитали у пар із досвідом партнерських пологів.
Дмитро
“Партнерські пологи запропонувала дружина, а я її підтримав. Перейми почались швидше, аніж нам казали, тому згадую, як дружина вже була в пологовому залі, а я ще бігав збирати довідки та підписи, бо як виявилось не все дуже просто. Перед родами дружина перебувала в лікарні, тож як тільки я приїхав, мене з чималим списком відправили по ліки.
Пологи проходили з ускладненнями, лікарів було близько 6-8 осіб. Втім, вони все вміло все робили й через годину народилась наша дівчинка.
Сім’я Дмитра
Спочатку я був у напруженні, бо не знав, що чекає попереду. Лікар-анестезіолог постійно щось запитував, жартував і це знімало напруження. Так, зі сторони лікарів нагляд був повний, але це чужі люди, а в такий момент важлива присутність близької людини. Особливо, коли це перші пологи й є ризик ускладнень.
Для мене між моментом, коли почались ускладнення і тим, коли я вперше побачив донечку, пролетіла ніби мить. Спершу не міг усвідомити, що я вже батько. Я дуже рідко показую свої емоції на людях, але й сам не можу описати свої відчуття, коли побачив перші секунди життя своєї донечки. Думаю, дуже важливо, що я був поруч у цей момент. Одночасно я відчув полегшення, що пологи вже позаду.
Зізнаюсь, очікував чогось страшнішого, але все пройшло нормально.
Після народження дитини мене попросили вийти, але це зрозуміло, бо пологи відбулись і далі я вже нічим не міг допомогти.
Коли чоловік перебуває десь за межами родзалу то переживання такі ж сильні, адже виникають різні думки від здогадок що ж там за дверима. Порівнюю зі своїми станами, коли близькі були на операціях.
Стосунки з дружиною не змінились, бо я цінував її завжди. Точно знаю, що маємо підтримувати одне одного в усьому, тому числі й під час пологів. Це ж подія обох батьків, і як чоловік піклується про дружину під час вагітності, так має й піклуватись під час родів. Для лікарів це всього лиш чергові пологи, а для батьків – зародження нового етапу в сімейному житті.
З власного досвіду скажу, що не варто вагатись. Потрібно бути поруч. Буде морально важко – можна вийти, але варто використати можливість партнерських пологів і бути поруч стільки, скільки це можливо. Справа чоловіка – підтримати, заспокоїти, а при необхідності й достукатись до дружини”.
Ілона теж має досвід партнерських пологів, тому зараз впевнено може стверджувати, що вдруге хотіла б народжувати тільки в присутності чоловіка.
Ілона
“Декілька років тому ми переїхали з Івано-Франківська у Варшаву, тож народжувала я в Польщі. Спільні пологи ми з чоловіком планували заздалегідь, разом обговорювали всі питання, наприклад, що можна робити лікарям, а чого не дозволяти. Думали над питанням щеплення у пологовому та над іншими маніпуляціями, які допускаються над породіллею та дитиною. Якби я була не в змозі контролювати процес родів, то чоловік зміг би всю відповідальність взяти на себе.
Пологи почались на 36 тижні й здоров’я дитини було під загрозою. Мене залишили поспати під епідуральною анестезією, а коли я прокинулась, то чоловік був поряд і зміг покликати лікаря, допомогти встати тощо. А ще він схвильовано ходив палатою і пив каву (посміхається). Я більшість часу була або без свідомості, або в больовому шоці. Тож якби його не було поруч, то всі важливі рішення приймали б лікарі.
Чоловік постійно мене підбадьорював, що додавало мені сил.
Сім’я Ілони
Партнерські пологи ніяк не відбилися на наших стосунках. Хоча все ж це нас більше зблизило. Бо ж тепер він точно розуміє, як важко даються діти.
До речі, чоловік сам запропонував спільно народжувати. В мене сумнівів зовсім не було, бо тут партнерські пологи дуже популярні, ніхто не дивується з цього. Та й родичі підтримали нашу ідею. Втім, кожен підтримав по-своєму. Мама казала, що вона більше зможе допомогти під час пологів, бо ж народжувала.
Тато переконував, що має досвід, бо він військовий медик і сам приймав пологи в мами, коли та народжувала мою сестру. Тільки брат з власного досвіду сказав, що для чоловіка це дуже важливо.
Те, що чоловіку може стати погано під час пологів – вигадки. Знаю безліч пар, які теж пройшли через це і максимум, що ставалось з чоловіками – вони починали плакати від щастя. Думаю, весь процес родів спонукає чоловіка бути сильним, адекватним, щоб підтримувати жінку. Мені сподобались слова чоловіка: “Не бійся, я приймав пологи в домашніх тварин, то на твоїх точно не знепритомнію”(сміється).
Я б зробила все можливе, що під час наступних пологів чоловік теж був поруч”.
Залишити відповідь