Музика, що виникла серед пригнобленого, позбавленого прав населення, а потім поширилась на увесь світ. Зараз джаз – це музика душі.
Сергій Федорчук грає в таких оркестрах, як INSO, Da Capo, виступав на багатьох фестивалях, учасник колективу Lviv Jazz Orchestra, Sergey Fedorchuk projekt та інші. Свою гру на контрабасі музикант демонструє не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Говоримо про джаз, контрабас та музичні проєкти.
– Яке українське місто можна назвати столицею джазу?
– Головний осередок все ж залишається у Києві.
– В Івано-Франківську теж джазової музики стає все більше.
– Так, але це завдяки приїжджим музикантам.
В столицю їдуть музиканти з різних міст, щоб реалізувати себе. Там одна з небагатьох джазових шкіл і академія музики ім. Р.М. Глієра, де варто навчатись.
– Ти граєш не тільки на контрабасі. Втім, як розпочалась твоя історія з цим інструментом?
– Я зростав у 90-ті роки. Вдома по телевізору транслювалось тільки два канали, зокрема УТ-1. Тоді пік популярності був у Яна Табачника, який награвав на клавішах відомі мелодії. Я дивився і дуже мріяв про сцену, про акордеон. До речі, я завжди був ведучим шкільних свят. Батьки терпіли приблизно три роки, а потім разом з дідусем і бабцею вирішили зробити мені подарунок і принесли такий радянський, у футлярі з відірваною ручкою баян. Я пригадую, у пориві радості відкриваю той футляр, а звідти на мене дивиться старий, зелений музичний інструмент. З ним я й закінчив навчання в музичній школі. Згодом поїхав навчатись у Відень. Під час навчання мені запропонували грати на контрабасі. Так я познайомився з контрабасом і досі не пожалів.
– Тобі складно було навчитись грати на контрабасі?
– Це такий же інструмент, як і скрипка, але в рази ніжніший. В джазі контрабас – один з основних інструментів. Він тримає і метр, і темп, і буває стримує барабанщика. Це не рок-музика, де все змішано, а все ж контрабас – центральний, дуже важливий інструмент.
– Кажуть, що в джазі тільки дівчата.
– В джазі не тільки дівчата (сміється). Знаємо багато віртуозних контрабасистів, які можуть грати своє сольне шоу і не набридати слухачам. Серед музикантів існує такий жарт, що двоє бандитів намагаються розговорити чоловіка, а він не видає інформацію. Один з бандитів каже: “Зараз принесу контрабас. Всі розмовляють, коли він грає соло”. Є багато талановитих контрабасисток, наприклад, Есперанса Спалдінг. Я був на її концерті в Нью-Йорку і бачив, що вона дуже круто володіє інструментом, до того ж співає.
– Ти разом з оркестром плануєш виступити для іванофранківців у травні. Що це буде?
– Французький альянс в Івано-Франківську сприяє тому, щоб в травні ми приїхали сюди і зробили івент просто неба. Все буде відбуватись біля Палацу Потоцьких, люди зможуть їсти сир, пити вино і насолоджуватись музикою. Це буде більше, аніж концерт.
– Ти є співорганізатором та автором ідеї проєкту “Love is…”
– Так, вечір романтичної музики дуже довго виношувався, як ідея. Я хотів організувати те, що притягло б потрібну аудиторію слухачів. Я пригадав обгортку відомих жувальних гумок і вирішив, що вони стануть ілюстрацією проєкту. Програма готувалась для слухачів усіх вікових категорій: можна послухати сучасні композиції в джазовому виконанні й класичні твори.
– Джаз – це досить романтична музика. Ти романтик?
– Я невиправний романтик, буваю сентиментальним. Багато подорожую один, але завжди мені не вистачає другої половинки. Нові враження нічого не варті, якщо їх нема з ким розділити.
– Які курйози в тебе траплялись під час виступів?
– Так, були такі випадки. Я грав у Німеччині й під час концерту в мене порвались дві струни. Я швидко вибіг за сцену, там ми в’язали струни як могли, скрутили і я вийшов догравати композицію. Під кінець ще одна струна порвалась. Такі курйози бувають. Контрабасові струни найдорожчі серед усіх музичних аксесуарів, тому не завжди є із собою запасні струни.
– Які рекомендації ти б дав контрабасисту, який тільки починає грати?
– Потрібно фізично підготуватись. Контрабас дуже помітний з-поміж інших інструментів. Тому ви завжди будете у центрі уваги. Володіючи цим інструментом ти ніколи не залишишся без роботи. На ньому можна грати й в симфонічному оркестрі, і в камерному, і в народному, і в ансамблі. Ну і якщо ви навчились грати на контрабасі, то зможете зіграти й на гітарі. Часто жартують, що хороший скрипаль завжди заробить на хліб з маслом, а контрабасист – ще й на ікру.
Радіошоу “Зроблено в Україні”
Христина Ткачук
Фото – особистий архів Сергія Федорчука
Залишити відповідь