New-name української сцени – співачка YARA. У свої 23 роки Ірина Смаглюк (YARA ) активно працює над власною музичною кар’єрою. Самостійно пише пісні і є володаркою неповторного голосу драматичного сопрано. Яскрава зовнішність і вольовий характер – такий образ в цієї співачки.
З початку повномасштабного вторгнення виконавиця випустила 4 сингли: «Антиутопія», «Непереможна», «Місяцю» і «Сталь». Зараз працює над дебютним альбомом.
Співачка YARA в студії радіошоу “Зроблено в Україні”. Знайомимось із молодою виконавицею і говоримо про музику та особисте.
– YARA, ти вперше в нашій студії. Розкажи трішки про те, як ти почала цікавитись музикою?
– Музикою захоплююсь з раннього дитинства. Мій дядько Семен Васильович Дорогий – український діяч, хоровий диригент. Батьки прив’язували любов до музики. Саме дідусь віддав мене до музичної школи у віці 6 років. З того часу зрозуміла, що музика – це моє покликання. Не шкодую про свій вибір, хоч дуже важко інколи буває, але я впевнено продовжую крокувати до своєї мрії.
– Не було спокуси покинути музичну школу?
– Можливо скажу стандартну фразу, але «рідні завжди бажають нам кращого». У мене не було такого, як зараз в сучасних дітей «я не хочу, а мене змушують». Правда був момент, що мені не хотілося грати, але мабуть таке у всіх трапляється. Коли з’явилося питання про подальше моє навчання після школи, впевнено знала, що я хочу продовжувати займатися музикою. Поступила в музичний коледж у Кропивницькому, пізніше закінчила ЦДПУ імені Винниченка.
– Ти народилася в Кропивницькому, але живеш в Івано-Франківську? Як тобі наше місто?
– Так. Я дуже сильно люблю це місто! Воно для мене справді стало домом і наскільки мені подобається атмосфера в Івано-Франківську. Я знайшла багато нових знайомств, чудових людей з якими ми заснували «Каркас» – це благодійна організація, яка проводить івенти на підтримку ЗСУ.
– Хто пише для тебе пісні?
– Сама. Пісня завжди десь зріє всередині, а потім в один момент «чаша переповнюється і виливається» – вся твоя біль, любов, думки, які ти хочеш візуалізувати та донести до інших. Пригадую, що останню я придумала сидячи у себе на студії. Натискаю на клавіші і така «ти сталь, я сталь, вогонь й кришталь». Мене як понесло… Приблизно місяць писала пісню, важко вона давалась. В словах багато речетативів. Мені хотілося зробити максимально глибоко, душевно, вкласти свою філософію. Надіюся, що у мене вийшло (усміхається).
– Є люди, які можуть написати нову пісню за лічені години. Комусь треба більше часу. Від чого це залежить?
– Це все залежить від досвіду. Чим більше ти працюєш на цим, тим краще можеш висловити свої думки в тексті. Буває згодом повертаєшся до тексту і розумієш, що в конкретному місці треба ще до кінця вкласти ключовий сенс пісні. З написанням пісні буває дуже по-різному.
– Хто ті люди, які перші чують твої пісні?
– Мої рідні. Один із перших мій хлопець Богдан. Він моя опора, підтримка, критик. Розкажу одну історію, яка відбулася нещодавно. Сиджу я така на кухні, взяла гітару і почала собі щось «лабати» і написала пісню. На емоціях біжу до свого коханого, а він в цей момент працює. Прибігаю і кричу: “Бодя, Бодя, дивись, що я написала!” і починаю грати. Богдан: “Іра, що відбувається, я взагалі нічого не розумію” (сміється).
Він для мене людина, якому я одразу хочу показати свою музику. Я настільки емоційно це роблю, що він іноді мене просто не розуміє. Я пишу дуже часто, а він каже, що не встигає просто культивувати. Але головне, що завжди підтримує і каже щиру правду на рахунок моїх треків.
– Ти граєш на фортепіано. Якими ще музичними інструментами володієш?
– Поки що тільки на фортепіано, але дуже хочу навчитись грати на барабанах. Єдиний мій досвід гри на народних інструментах був в університеті. Коли я навчалась в педагогічному інституті, в нас був урок оркестру. Студентів, які не вміли грати на народних інструментах, садили позаду і ми мали просто грати приблизно в ритм. Ось це єдиний мій досвід (сміється). Але я хочу вчитись.
– Хотілось би тобі поєднувати свою музику із народними мотивами? Зараз це користується популярністю.
– Ти ніби знаєш щось наперед. Я планую створи ти пісню із дуже крутою українською виконавицею. Це буде фіт. Поки що не буду називати цю співачку. Але скажу, що пісня буде з автентичними елементами. Це буде танцювальний трек. Думаю, нова пісня пісня буде дуже відрізнятись від попередніх. До речі, вона буде нетипова навіть для мене. Я більш драматург, лірик, але розумію, що варто давати ще щось інше.
– Знаємо, що в твоєму арсеналі крім пісні «Сталь» є інші треки, серед яких «Місяцю»?
– Розповідала, що родом я з Кропивницького. Навчалася разом в музичному училищі зі своїм другом Родіон Мирошниченко. У 2014 році він пішов на фронт. Під час повномасштабного вторгнення ми зустрілися і він розповів реалії війни. Показав свої поранення. Також бачила його друга в якого було прострілено кулями практично все тіло. Настільки страшно, коли ти це бачиш вживу. Настільки мене торкнуло, пішла до бабусі, сіла за фортепіано, написала пісню «Місяцю». Вона присвячена Родіону і всім тим, хто захищає нас.
Фраза «ти ще такий молодий, відізвись, скажи просто, що живий», нажаль стали пророчими, тому що через деякий час Родіон був поранений осколком і потрапив в кому на декілька тижнів. Після цього пісня набрала просто інших сенсів для мене. Друг дякувати Богу живий, скоро я поїду в своє місто і ми обов’язково побачимося.
«Сталь» – це пісня про те, що ми непереможні. Український народ став набагато сильній. Згадую початок війни, скільки було відчаю і фраз «А що буде далі?». Зараз розуміємо, щоб не було ми все переживем. «Ми непереможні» – це аксіома. Ми боремося за своїх дітей, за право жити у своєму домі. У русні немає взагалі ніяких вольових якостей. Вони лише можуть пускати ракети по мирному населенню. Щиро дякую всім захисникам і захисницям, які боронять нашу рідну Україну.
– Які в тебе плани на майбутнє?
– У мене дуже багато матеріалу, але хочеться все якось комплектувати. Я не хочу думати про те, яка пісня стане хітом і спеціально щось писати. Завжди писала і буду писати від душі. Хочу свої пісні відпускати в світ, а люди хай роблять свій вибір.
Радіошоу “Зроблено в Україні”
Христина Ткачук
Залишити відповідь