Відновлювати прадавні традиції – тренд сьогодення. Все частіше можна побачити усіх членів сім’ї у вишиванках, які зібрались за столом на Святвечір. У кутку – дідух. Саме він є основним символом різдвяних свят.
Здавна українці славляться своєю хліборобною діяльністю, тому й багато традицій пов’язані з аграрними надбаннями. Дідух – символ наших предків, роду, врожайності й багатства. Колоски пшениці, жита, вівса заготовлюють ще влітку. Найкрасивіший сніп зберігається аж до зими й тоді перед святами варто сплести дідуха додаючи сухоцвіт.
Назва цього атрибуту означає “дід” – родоначальник, предок. За традиціями, як тільки зійшла перша вечірня зоря 6 січня, господар вносить в оселю дідуха та сіна, вітає всю родину, ставить сніп у куток на сіно і запрошує на вечерю усіх живих і мертвих. Сіно символізує народження Ісуса, а дідух – оберемок соломи, якою Йосиф закрив щілину в стайні, щоб зігріти Немовля. Ще можна почути такі слова: “Сніп – до хати, біда – з хати”. Без цієї традиції ніхто не сідав до столу, бо саме цей обряд символізував надвечір’я Різдва. Біля дідуха залишали ложку для померлих родичів. Присутність цього символу вказує на те, що сім’я пам’ятає своїх померлих предків. В минулому вважали, що духи родичів оберігають, допомагають у господарстві, але тільки тоді, коли їх шанують. Тому й на Святвечір важливо було дотриматись усіх традицій, які й пов’язували світ живих і мертвих. До речі, вважалось, що саме в дні Різдва, межі між цими світами зменшуються.
Майстриня Люба знається на в’язанні дідухів. Може створити на будь-який смак: із квітами, ніжками, у вигляді букету чи навіть обереги.
“Я почала плести різні букети на Спаса, Маковія ще 15 років тому. Спочатку це було задля заробітку, бо живучи в селі, намагалась заробити з того, що є. Щороку придумувала нові плетіння, експериментувала. Ця справа мені одразу припала до душі“, – розповідає пані Люба.
Виключно дідухами майстриня почала займатись 6 років тому. Каже, спочатку просто спробувала, а отримавши хороші відгуки, вирішила продовжувати цю справу. Щоразу жінка приступає до роботи тільки з гарними думками.
Люба: “Плести дідухи починаю лише з гарним настроєм і бажанням до плетіння. Прошу в Бога допомоги, щоб все вдалось. Завжди плету з хорошими думками, адже по іншому робити дідух не можна, бо він несе в собі ту енергетику, якою його наповнили. До речі, я ніколи не плету у святкові дні“.
Для виготовлення дідухів та оберегів, Люба вирощує багато сухоцвітів, льон, пшеницю, жито, ячмінь та овес. Коли все виростає, жінка серпом зрізає урожай, робить снопи й підв’язує сушити. Потім всі колоски майстриня очищає від листків і тільки тоді їх використовує.
Люба: “Спочатку я робила лише з жита, пшениці та вівса. З часом почала додавати льон, сухоцвіти, різні трави. Все, що я додаю в оберіг, має своє значення. Жито, пшениця – це символ урожаю, життя і багатства роду. Це основне з чого складається дідух. Головатень і чортополох оберігають від всього злого. Льон символізує достаток і велику родину. А всі сухоцвіти – красиве життя“.
Щоб сплести дідух, необхідно теж дотримуватись традицій. Колоски варто обрізати так, щоб вони були однакової довжини. Якщо колоски вже сухі, то можна приступати до роботи, а якщо сирі, то варто ще їх підсушити. Далі необхідно зв’язати снопики по сім колосків у кожному. Це число символізує дні тижня. Кожен букетик можна перев’язати кольоровими стрічками.
Снопики прив’язують один до одного драбинкою. Три ряди символізують минуле, теперішнє і майбутнє, а кожен ряд має містити п’ять снопів. Наостанок формуємо ніжки й перев’язуємо їх.
Чим більший дідух, розповідає майстриня, тим більше часу потрібно на нього витратити. Загалом один оберіг Люба плете від декількох годин до двох днів.
“Всі колоски потрібно обмотувати ниткою, сплітати й при цьому затягувати, щоб дідух не розпався. Від цієї роботи болять руки. Буває, що шкіра злазить від ниток. Втім, коли чую слова подяки й хороші відгуки, то радію, що займаюсь цією роботою“, – запевняє Люба.
Така майстерність не зникає без сліду. Люба вже привчила до плетіння свою доньку. Каже, в неї непогано виходить. Жінка пригадує, як придумувала з донькою нові плетіння.
“Одного разу в нашому будинку не було інтернету і ми з донькою лежали, придумували, як можна урізноманітнити дідухів. Через брак часу вона не плете, але завжди коментує мої творіння і каже, що варто змінити. Хист до цієї роботи має ще моя сестра“, – розповідає майстриня.
Оскільки дідух – важливий атрибут різдвяних свят, його виносили аж на Водохреща. Зерна збирали, щоб навесні посіяти разом з іншим. Сам сніп господар має спалити, щоб душі із димом повернулись на небо.
Христина Ткачук
Залишити відповідь