“Я прихистив ангела”. Так починається роман “Жовті цеглини” сучасної української письменниці Мири Бо. Ангелом виявився непритомний і побитий підліток, якого підібрав головний герой книги біля свого під’їзду. Хлопець був з крилами. Щоправда з вишитими. На його потертій байкерській куртці. Згодом рятівник підлітка, зненавидить цю куртку. Але це буде пізніше. А поки він розуміє, що для хлопця ця річ– велика цінність. Натомість для нього великою цінністю неочікувано стає сам власник байкерської шкірянки.
На мою думку, роман «Жовті цеглини» про небайдужість. В широкому сенсі цього слова. До себе і до інших. До себе небайдужість проявляється в сміливості змінювати своє життя, якщо воно не влаштовує. А небайдужість до інших якраз може стати початком таких омріяних змін у власному житті. Саме так відбулося з головним героєм роману.
Книга Мири Бо психологічна, тож поживи для роздумів не бракує. А ще вона тримає в напрузі. І неохоче відпускає навіть після прочитання.
Більше про цікавий сюжет роману слухайте у новому випуску програми «Побачення у книгах». А ще посмакуйте найвагомішою розмовою головного героя з батьком. Можливо, вона спонукає і вас на відверті зізнання.
Залишити відповідь